Хоча Брайс і мала загострені фейські вуха, в її скляному погляді не було й натяку на те, що вона чула розмову.
Ісая поклав телефон у кишеню.
— Ви можете йти.
Вона розігнулася і, попри пов’язку на стегні, підвелася на, як не дивно, тверді ноги. Утім, її голі стопи були вкриті засохлою кров’ю і брудом. Цього було достатньо, щоб Гант сказав:
У нас є штатна медвідьма.
Але Брайс проігнорувала його слова і, кульгаючи, вийшла крізь відчинені двері у коридор. Гант втупився поглядом у дверний отвір, за яким поволі зникало човгання її босих ніг.
Якийсь час вони мовчали. Потім Гант шумно видихнув і підвівся.
— Куди Наомі прилаштувала Бріґґса?
Не встиг Ісая відповісти, як у коридорі почулися звуки кроків, що швидко наближалися. Це точно була не Брайс.
Хоча слідчий центр був одним із найбезпечніших місць Місяцеграда, Ісая і Гант одразу стали так, щоб швидко дотягнутися до зброї: перший схрестив руки на грудях, щоб витягти пістолет, схований під піджаком, а другий опустив руку до ножа з чорним руків’ям, що висів у піхвах на стегні. На пальцях Ганта знову заграли блискавки.
До кімнати для допитів увірвався темноволосий феєць. І хоча у його нижній губі було срібне кільце, довге синяво-чорне волосся було зголене з одного боку, а з-під шкіряної куртки виднілися його забиті рукави, з неймовірно гарного обличчя явно прозирало його походження.
Рунн Данаан, Кронпринц вальбарських фейрі. Син Короля Осені й нинішній володар Зоряного Меча — легендарного темного клинка древніх Зоренароджених фейрі, який доводив його статус Обраного серед фейрі, хоч Хел його зна, що це означало.
Зараз цей меч був пристебнутий до спини Рунна, його чорне руків’я поглинало яскраве першосвітло. Колись Ісая чув історію, що меч було зроблено з іридію, видобутого з метеорита, і викувано в іншому світі — ще до того, як фейрі пройшли крізь Північний Розлом.
Сині очі Данаана палали гарячим полум’ям — хоча сам Рунн не володів такою магією. Магія вогню була поширена серед вальбарських фейрі, і нею володів сам Король Осені. Але за чутками магія Рунна була радше як у його заморських родичів, які правили священним островом фейрі — Аваленом: сила викликати тіні й туман, здатні заслати не лише фізичний світ, але й розум. Можливо, він навіть володів телепатією.
Рунн глянув на калюжу блювотиння і відчув запах тієї, хто щойно пішла.
— Де вона, крилаті покидьки?
Гант завмер від холодного командного тону в голосі принца.
— Брайс Квінлан звільнено, — відповів Ісая. — Ми відправили її нагору кілька хвилин тому.
Напевно Рунн скористався бічним входом, якщо не побачив її, а їх не попередили з рецепції про його прихід. Можливо, він скористався своєю магічною силою і пробрався крізь тіні.
Принц розвернувся назад до дверей, але Гант промовив:
— А тобі яке діло?
Рунн наїжачився.
— Вона моя кузина, недоумку. Ми піклуємося про своїх.
Кузина десятого коліна, оскільки в Короля Осені не було рідних братів і сестер, але, вочевидь, принц знав Брайс достатньо добре, якщо втрутився.
Гант насмішкувато посміхнувся до Рунна.
— Де ти був сьогодні ввечері?
— Пішов ти, Аталаре, — оскалився Рунн. — Припускаю, ти чув, що ми з Данікою зціпилися через Бріґґса на зустрічі Правителів Міста. Оце так версія. Просто молодець, — промовив він, відбиваючи кожне слово. — Якби я хотів убити Даніку, то впорався би без довбаного демона. Де Бріґґс, хай йому грець? Я хочу з ним поговорити.
— Уже в дорозі, — Гант продовжував посміхатися. Блискавки досі танцювали на його кісточках пальців. — Але перший постріл у нього буде не твій, — а потім додав: — На татусевих зв’язках і грошах далеко не заїдеш, Принце.
Не мало значення, що Рунн очолював фейський підрозділ Допоміжних сил і був так само добре підготовлений, як і кожен з їхніх елітних бійців. Або що меч за його спиною був не лише прикрасою.
Для Ганта — не мало. Не тоді, коли йшлося про королівську родину і жорстку ієрархію.
— Кажи-кажи, Аталаре. Побачимо, до чого ти добалакаєшся, — сказав Рунн.
— Тремчу від страху, — самовдоволено посміхнувся Гант.
Ісая відкашлявся. Вогняний Соласе, останнє, що йому було потрібно сьогодні, — це бійка між одним з його тріаріїв і фейським принцом. Він звернувся до Рунна:
— Скажіть, будь ласка, чи не була поведінка міс Квінлан напередодні вбивства якоюсь незвичною або…
— Власник «Ворона» сказав мені, що вона була п’яна і нанюхалася світлошукача, — відрізав Рунн. — Але Брайс набиває свій організм подібним лайном принаймні раз на тиждень.