— Навіщо вона взагалі це робить? — спитав Ісая.
Рунн схрестив руки на грудях.
— Вона робить те, що хоче. І завжди робила, — у його словах відчувалася гіркота, яка натякала на те, що за ними прихована історія — невесела історія.
— І наскільки ви двоє близькі? — манірно протягнув Гант.
— Якщо ти питаєш, чи трахаю я її, — заклекотів Рунн, — то відповідь — ні, недоумку. Вона моя родичка.
— Далека родичка, — зауважив Гант. — Чув, фейрі стежать за збереженням чистоти своєї крові.
Рунн витримав його гострий погляд. А коли Гант знову посміхнувся, кімнату наповнив ефір. Передвісник бурі пробіг по шкірі Ісаї.
Замислившись, чи вистачить йому дурості стати між ними, коли Рунн спробує врізати Ганту по зубах, а той перетворить принца на купу тлійних кісток, Ісая швидко сказав:
— Ми просто намагаємося робити свою роботу, Принце.
— Якби ви, кретини, наглядали за Бріґґсом так, як треба, можливо, всього цього взагалі б не сталося.
Сірі крила Ганта злегка розійшлися — звичайна стійка малахима перед бійкою. А ці темні очі… Це були очі грізного воїна, Упалого янгола. Того, хто за наказом кришив ворогів на полях битв. Того, хто вбивав за примхою Архангела, і робив це так славно, що його прозвали Тінню Смерті.
— Обережніше зі словами, — промовив Гант.
— Тримайтеся від Брайс подалі, кляті літуни, — прогарчав Рунн і, широко ступаючи, рушив геть — імовірно, за своєю кузиною. Принаймні у Брайс буде супровідник.
Гант показав середній палець порожньому дверному отвору.
За мить він пробурмотів:
— Той маячок у воді, яку випила Квінлан, прибувши сюди — скільки у нас часу?
— Три дні, — відповів Ісая.
Роздивляючись свій ніж у піхвах, Гант промовив:
— Даніка Фендир була однією з найсильніших ванірів міста, і це ще навіть не здійснивши Занурення. На записі під кінець вона благала про пощаду, як людина.
Сабіна ніколи не оговтається від ганьби.
— Я не знаю демона, який убиває в такий спосіб, — розмірковував далі Гант. — Чи з такою легкістю зникає. Я не зміг знайти ніяких слідів. Він наче провалився назад у Хел.
Ісая сказав:
— Якщо за цим стоїть Бріґґс, незабаром ми дізнаємося, що це за демон.
Якщо Бріґґс узагалі заговорить. Коли його накрили у лабораторії, де він виготовляв бомби, він мовчав як риба, попри всі зусилля слідчих 33-го і Допоміжних сил.
— Я доручу всім вільним патрулям назирці наглядати за іншими молодими зграями у Допоміжних силах, — додав Ісая. — Якщо виявиться, що Бріґґс не причетний до вбивства, тоді це може бути лише першим з епізодів.
— А якщо ми знайдемо демона? — похмуро спитав Гант.
Ісая знизав плечима.
— Тоді подбаємо про те, щоб він більше не становив проблем, Ганте.
Пронизливий погляд Ганта став майже смертельним.
— А що з Брайс Квінлан — після того, як минуть три дні?
Ісая насуплено глянув на стіл і покривлений стілець.
— Якщо вона не дурна, то заляже на дно і не привертатиме уваги інших могутніх безсмертних до кінця своїх днів.
7
Чорні сходи, що тягнулися вздовж туманного берега Кістяного Кварталу, врізалися у коліна Брайс, яка стояла навколішках перед високою брамою зі слонової кістки.
За її спиною сірим дзеркалом простягалася річка Істрос, мовчазна у передранковому світлі.
Така ж тиха і нерухома, якою стала вона сама — спустошена і покірна долі.
Навколо клубочився туман, вкриваючи собою все, окрім обсидіанових сходів, на яких вона стояла, і різьбленої кістяної брами, що височіла у небо. Єдиним її супутником був гнилий чорний човен, який вона, за відсутності причальної тумби, прив’язала до сходів. Вона заплатила за нього — він стоятиме тут, поки вона не закінчить. Поки не скаже всього, що має сказати.
Царство живих лишилося за пів світу звідси, клуби туману закривали шпилі й хмарочоси міста, заглушуючи гудіння автівок і тисяч голосів. Вона залишила там усе, що мало цінність для простих смертних. Тут, серед женців і мертвих, воно нічого не вартувало.
Вона з радістю залишила все — особливо свій телефон, переповнений гнівом і ненавистю.
Останнє голосове повідомлення Ітана надійшло всього годину тому, вирвавши її з безсонного заціпеніння, в якому вона провела останні шість ночей, втуплюючись у темну стелю готельного номера, де жила разом з матір’ю. Ігноруючи всі дзвінки і повідомлення.
Утім, слова Ітана запали їй в голову, коли вона прослизнула до ванної кімнати і прослухала повідомлення: