— Король Осені хоче, щоб усі пов’язані з фейрі, поводилися якнайкраще — за чутками астері відправляють сюди кількох своїх довірених командирів, і він хоче, аби ми мали вигляд хороших, слухняних підданих. Правду кажучи, Брайс, мені начхати. Мені просто доручили передати тобі, щоб ти не… влізла у халепу до закінчення Саміту.
— Тобто, щоб не утнула нічого ганебного.
— По суті — так, — погодився він, зробивши ще ковток. — І послухай: напередодні Самітів завжди киплять пристрасті, тож будь обережна, добре? З усіх щілин вилазять охочі заявити про свої наміри. Будь напоготові.
— Не знала, що татусь дбає про мою безпеку, — раніше цього ніколи не було.
— Не дбає, — сказав Рунн, піджавши губи, і срібне кільце у нижній ворухнулося. — Але я його змушу.
Брайс замислилася про гнів у його синіх очах — він був спрямований не на неї. Отже, Рунн ще не підкорився. Не купився на велич Обраного. Вона зробила ковток води.
— Відколи це він до тебе дослухається?
— Брайс. Просто тримайся подалі від неприємностей — по всіх фронтах. З якоїсь невідомої причини цей Саміт для нього важливий. Поза всіма тими бздурами щодо зразкової поведінки, він увесь на нервах, — Рунн зітхнув. — Востаннє я бачив його таким роздратованим два роки тому, коли…
Він схаменувся й осікся. Але Брайс зрозуміла, що він мав на увазі. Два роки тому, коли загинула Даніка. І Коннор.
Склянка в її руці тріснула.
— Спокійно, — пробурмотів Рунн. — Спокійно.
Але вона не могла припинити стискати склянку, не могла змусити себе не піддаватися хвилі первісної люті, яка все зростала, зростала і…
Важка кришталева склянка вибухнула в її руці, вода бризнула на золоту барну стійку. Бармен різко обернувся, але лишився на місці. Ніхто з присутніх не смів навіть краєм ока глянути в їхній бік — на Кронпринца вальбарських фейрі.
Рунн схопив рукою Брайс за підборіддя.
— Дихай, кажу тобі.
Її жахлива, нікчемна фейська частина підкорилася його наказу, тіло поверталося до інстинктів, вихованих у ній, попри відчайдушні спроби Брайс їх ігнорувати.
Вона глибоко вдихнула, ще раз, і ще раз. Звуки були рвані й судомні.
Але з кожним подихом гнів, що її засліплював, ущухав. Відкочувався геть.
Рунн дивився їй у вічі, поки вона не перестала гарчати і не змогла чітко бачити. Потім він повільно відпустив її — і сам глибоко зітхнув.
— Прокляття, Брайс.
Вона підвелася на хиткі ноги і поправила ремінь сумочки на плечі, впевнившись, що невиправдано щедрий чек Максимуса досі всередині.
— Повідомлення отримано. Я заляжу на дно і буду розумницею до самого Саміту.
Рунн насупився й зі звичною фейською грацією зісковзнув зі стільця.
— Я проведу тебе додому.
— Не треба, — до того ж до її квартири ніхто не був вхожий. Формально це навіть була не її квартира, але це справи не стосувалося. Вона нікого не пускала всередину, крім мами й Рендалла й іноді — Юніпер, коли та спромагалася вилізти з балетної студії. Це було її святилище, і вона не хотіла, щоб там пахло фейрі.
Але Рунн проігнорував її відмову й обвів очима бар.
— Де твоє пальто?
Вона стиснула зуби.
— Я його не брала.
— Але ж весна тільки-но почалася.
Вона протупотіла повз нього, шкодуючи, що не взула замість туфель чоботи.
— Тоді добре, що я встигла хильнути для зігріву, еге ж? — Брехня. Вона не торкалася випивки майже два роки.
Утім, Рунн цього не знав. Й інші теж.
Він подався за нею.
— Оце ти дотепниця. Я радий, що з тих грошей, вбуханих у твою освіту, вийшла якась користь.
Брайс рушила вниз золотими сходами.
— Принаймні я навчалася в університеті, а не сиділа вдома на купі татусевих грошенят, граючи у відеоігри зі своїми недоумкуватими друзями.
Рунн загарчав, але Брайс була вже на середині сходів. За мить вона вже пробиралася крізь натовп, що танцював між колонами, а потім проскочила по сходах до заскленого внутрішнього дворика — з древніми кам’яні стінами, що лишилися від храму, з обох боків — і до здоровезних залізних дверей. Вона не стала затримуватися, щоб подивитися, чи не відстав Рунн, і перш ніж вислизнути надвір, помахала викидайлам, які були покручами вовків з демонаками. Вони помахали їй у відповідь.
Викидайли були хорошими хлопцями — раніше, коли Брайс випадала шалена нічка, вона завжди дбали про те, щоб вона сіла у таксі. І щоб водій точно розумів, що станеться, якщо вона не потрапить додому цілою і неушкодженою.