Гант проминув двері власної спальні, направляючись натомість до спільної ванної кімнати у центрі довгого коридору, потрапити до якої можна було лише через залу відпочинку. Уся надія залишитися непоміченим згасла, коли він побачив золотисте світло, яке просочувалося з-під зачинених дверей, і почув голоси за ними.
Зайшовши до зали відпочинку, Гант побрів повз розставлені дивани і стільці до ванної кімнати, надто втомлений і брудний, щоб вітатися.
На потертому зеленому дивані перед телевізором розтягнулася Наомі, розкинувши свої чорні крила. Поруч із нею, відкинувшись у кріслі, сиділа Вікторія, дивлячись спортивні хроніки доби, а на іншому кінці дивана розташувався Юстиніан, досі у своїх чорних легіонерських обладунках.
З його появою їхня розмова обірвалася.
— Привіт, — гукнула Наомі. Її чорнильно-чорна коса була перекинута через плече, а сама вона була у своєму звичному чорному костюмі — звичному чорному костюмі тріаріїв, — хоча ні вбивчої зброї, ні кобури з-під неї видно не було.
Вікторії, схоже, ніяк не муляло те, що Гант не привітався. Саме тому примара і подобалася йому більше за інших воїнів з найближчого оточення Михея Домітуса, сподобалася ще з тих перших років у 18-му Легіоні, коли вона була однією з Небагатьох ванірів не-янголів, які приєдналися до їхнього повстання. Коли Гант хотів побути в спокої, Вікі ніколи не чіплялася до нього. А от Юстиніан…
Янгол принюхався, відчувши на Гантовому одязі та зброї запах крові. Скільком різним людям вона належала? Юстиніан присвиснув:
— Ти — хворий виродок, ти це знаєш?
Гант мовчки продовжив свій рух до дверей ванної кімнати. Лише блискавки всередині нього тихенько зашипіли.
— З пістолетом усе було би значно акуратніше, — не вгамовувався Юстиніан.
— Михей наказав обійтися без пістолета, — промовив Гант, і його голос навіть йому самому здався якимсь замогильним. Він убивав століттями, але ця сьогоднішня різанина і те, що накоїли винні, чим викликали гнів Архангела… — Вони не заслужили на пістолет, — виправився він. І на швидкий удар його блискавки теж.
— Не хочу знати, — буркнула Наомі, збільшуючи гучність телевізора. Вона тицьнула пультом у Юстиніана, наймолодшого з тріаріїв. — І ти теж, тому замовкни.
Так, вони справді не хотіли знати.
Наомі — єдина з тріаріїв, яка не була Упалим янголом, — промовила до Ганта:
— Ісая сказав мені, що Михей наказує вам двом завтра пограти у слідчих — якась справа на Старій Площі. Ісая подзвонить тобі після сніданку і розповість деталі.
Він ледве вловлював слова. Ісая. Завтра. Стара Площа.
Юстиніан пирхнув.
— Щасти тобі, старий, — він сьорбнув пива. — Ненавиджу Стару Площу — усіх цих університетських засранців і туристів-черепах, — Наомі і Вікторія буркнули, погоджуючись із ним.
Гант вирішив не питати, чого вони не спали і де це був Ісая, що не міг сам передати повідомлення. Ймовірно, янгол був зі своїм черговим молодим коханцем.
Будучи Командиром 33-го, призначеним Михеєм для зміцнення оборони Міста Півмісяця, Ісая насолоджувалася кожною секундою, проведеною тут, відколи прибув сюди більше десяти років тому. За ці чотири роки Гант так і не роздивився принад міста, окрім того, що воно було чистішою, організованішою версією будь-якого панґерського мегаполіса, з вулицями, які простягалися рівними, чіткими лініями, а не звивистими кривими, які частенько перетинали самі себе, ніби нікуди не поспішаючи.
Але принаймні це був не Равіліс. І принаймні ним правив Михей, а не Сандріель.
Сандріель — Архангелиця і Губернаторка північно-західного квадранта Панґери і колишня хазяйка Ганта до того, як Михей виторгував його у неї, схотівши, аби він очистив Місто Півмісяця від усіх ворогів. Сандріель — сестра-близнючка його померлої коханої.
Згідно з офіційними документами, до обов’язків Ганта входило вистежувати і вбивати демонів, які потрапляли у цей світ. Але враховуючи те, що подібні нещастя ставалися тут лише раз чи двічі на рік, причина, з якої його насправді привезли сюди, була цілком очевидною. За п’ятдесят три роки, які Гант пробув під володінням Сандріель, він убив більшу частину ворогів архангелиці з обличчям його коханої.
Було рідкісним явищем, коли обоє братів чи сестер мали титул і силу архангелів. Люди вважали це гарним знаменням. Доки Шахара — і Гант, який очолював її війська, — не повстали проти усього, за що виступали янголи. І не зрадили при цьому її сестру.