Наталі, друга заступниця Даніки, перейшла одразу до справи: «Вона ще не знавісніла через Бріґґca?»
Коннор Голстром, перший заступник Даніки, був трохи обережніший з тим, що відправляв в ефір. Завжди існувала ймовірність витоку інформації. Він спитав лише: «Ти вже говорила з Данікою?»
Брайс саме відповідала йому: «Так. Я знаю, що робити», — коли сіра вовчиця завбільшки з поні захлопнула залізні двері архіву, скреготнувши кігтями по металу.
— Тобі настільки гидкий мій одяг? — спитала Брайс, підводячись з-за столу. У цій подобі Даніки такими ж лишилися тільки її карамельні очі — і лише ці очі пом’якшували відверту загрозу та граційність, що їх із кожним рухом випромінювала вовчиця, наближаючись до столу.
— Не хвилюйся, я вдяглася, — довгі гострі ікла виблискували з кожним словом. Даніка нащулила пухнасті вуха, роздивляючись вимкнений комп’ютер і сумочку, яку Брайс поклала на стіл. — Ти йдеш зі мною?
— Потрібно дещо знайти для Джесіби, — Брайс схопила в’язку ключів, які відчиняли двері до різних частин її життя. — Вона знову діставала мене пошуками Місячного Рога. Наче я не шукала його без упину весь минулий тиждень.
Даніка глянула на одну з видимих камер у виставковій залі, встановлену за обезголовленою статуєю фавна в танці, якій було десять тисяч років, і махнула пухнастим хвостом.
— Навіщо він узагалі їй потрібен?
Брайс знизала плечима.
— Духу не стало спитати.
Намагаючись не зачепити кігтями жодної нитки у килимі, Даніка обережно підійшла до вхідних дверей.
— Навряд чи вона збирається повернути його до храму від щирого серця.
— Мені здається, Джесіба використає повернення Рога на свою користь, — погодилася Брайс.
Вони вийшли на тиху вуличку, розташовану за квартал від річки Істрос. Полуденне сонце обпалювало брукований тротуар, а Даніка суцільною стіною з хутра і м’язів відділяла Брайс від дороги.
Крадіжка священного рога під час вимкнення електрики стала найсенсаційнішою халепою: грабіжники, скориставшись вночішним покривом, влізли до Храму Богині Місяця і вкрали стародавню фейську реліквію, яка спочивала на колінах масивної фігури божества на троні.
Архангел Михей особисто оголосив чималу винагороду за будь-яку інформацію стосовно повернення рога і пообіцяв, що трикляті святотатці, які вкрали його, будуть притягнуті до відповідальності.
Відомої також як публічне розпинання на хресті.
Брайс завжди намагалася не наближатися до площі у ЦДР, де зазвичай ці розп’яття проводилися. У певні дні — залежно від вітру і спеки — запах крові і сморід гниття плоті, міг розноситися на декілька кварталів.
Брайс ішла в ногу з Данікою, а велетенська вовчиця ретельно роздивлялася вулицю, винюхуючи найменший натяк на небезпеку. Завдяки своєму напівфейському нюху Брайс могла розпізнавати запах людей значно детальніше, ніж прості смертні. У дитинстві вона безперестанку розважала своїх батьків, описуючи запахи всіх мешканців їхнього маленького гірського містечка Нідароса — люди не володіли таким умінням витлумачувати навколишній світ. Але здібності Брайс і близько не стояли до здібностей її подруги.
Продовжуючи обнюхувати вулицю, Даніка один раз вильнула хвостом — і не від радості.
— Охолонь, — промовила Брайс. — Викладеш свої думки Правителям, і тоді вони з усім розберуться.
Даніка прищулила вуха.
— Усе пропало, Бі. Геть усе.
Брайс насупилася.
— Ти справді хочеш сказати, що комусь із Правителів Міста такий бунтівник, як Бріґґс, потрібен на свободі? Вони знайдуть якусь зачіпку і запроторять його назад до в’язниці, — Оскільки Даніка так і не глянула на неї, Брайс додала: — Не може бути, щоб 33-й не пильнував кожен його подих. Бріґґсу достатньо не так кліпнути — і він побачить, яких страждань янголи нашлють на всіх нас. Хай йому Хел, Губернатор може навіть відправити по нього Умбру Мортіса, — особистий асасин Михея з рідкісним даром блискавиці у жилах міг ліквідувати майже будь-яку загрозу.
— Я й сама можу впоратися з Бріґґсом, — гаркнула Даніка, блиснувши зубами.
— Знаю, що можеш. Це всі знають, Даніко.
Даніка оглянула вулицю попереду, мигцем зиркнувши на плакат, прикріплений до стіни, — із зображенням шістьох астері на тронах і сьомим порожнім троном на честь їхньої загиблої сестри, — і важко зітхнула.
На її плечах завжди лежатимуть тягар і очікування, яких Брайс ніколи не доведеться зносити, і Брайс була збіса вдячна за цей привілей. Коли лажала Брайс, Джесіба зазвичай кілька хвилин бурчала та й по всьому. Коли лажала Даніка, цією новиною вибухали випуски новин та інтернет.