— Чому ви не зустрілися тут? Чому у «Вороні»? — спитав Гант.
— Йому подобалося вдавати, що наша угода була секретною. Він стверджував, що не довіряє моїй начальниці — що вона зробить запис нашої зустрічі — але насправді він просто хотів, щоб його помітили — побачили, що він укладає угоди. Мені довелося вкласти документи у теку для рахунків і непомітно підсунути йому, а він замінив її своєю — такі-от шпигунські штучки, — вона глянула Ганту у вічі. — Як він помер?
Запитання було прямолінійне, а вона не усміхнулась і не кліпнула. Дівчина звикла, що їй відповідають, коряться і сприймають серйозно. Її батьки не були заможні — принаймні так говорилося в її досьє, — утім, її квартира за п’ятнадцять кварталів звідси свідчила про кричуще багатство, набуте чи то завдяки цій роботі, чи якимсь темним справам, які проскочили навіть повз пильне око легіону.
Ісая зітхнув:
— Це секретна інформація.
Вона похитала головою.
— Я нічим не можу вам допомогти. Ми з Терціаном уклали угоду, він почав розпускати руки, а тоді пішов.
Усі записи з камер і свідчення відвідувачів «Ворона» це підтверджували. Але вони були тут не через це. Не через це їх сюди послали.
— А коли з’явився Кронпринц Рунн Данаан?
— Якщо ви все знаєте, то чого мене питаєте? — Не чекаючи відповіді, вона додала: — До речі, ви двоє мені так і не представилися.
Гант не міг прочитати ні виразу її обличчя, ні розслабленої мови її тіла. Вони не контактували після тієї ночі у слідчому центрі легіону — і тоді вони також їй не представилися. Та й чи запам'ятала вона взагалі їхні обличчя, будучи у наркотичному тумані?
Ісая вирівняв свої білосніжні крила.
— Я — Ісая Тиберіан, Командир 33-го Імперського Легіону. А це — Гант Аталар, мій…
Ісая осікся, ніби усвідомивши, що минуло достобіса часу, відколи вони мали представлятися, повідомляючи свої звання. Тож Гант зробив йому послугу і закінчив за нього:
— Його заступник.
Якщо Ісая і здивувався, почувши це, то його спокійне й гарне парубоцьке обличчя цього не видало. Формально Ісая був начальником Ганта і в тріаріях, і в 33-му Легіоні загалом, навіть попри те, що Гант виконував для Михея брудну роботу і тому підпорядковувався безпосередньо Губернатору.
Утім, Ісая ніколи не вмикав боса. Ніби пам’ятав дні до Падіння, і хто тоді був головним.
Ніби це зараз мало якесь значення.
Ні, у всьому цьому лайні зараз мало значення лише те, що того дня на горі Гермон Ісая вбив щонайменше три десятка імперських легіонерів. І тепер Гант ніс на своїх плечах тягар відплати й мусив повернути кожне з цих життів Республіці. Щоб виконати умови угоди з Михеєм.
Брайс кинула погляд на їхні чола — на татуювання на них. Гант приготувався почути єхидний коментар, чергову маячню, яку люди досі полюбляли вигадувати про Легіон Упалих і їхнє невдале повстання. Але Брайс лише сказала:
— То як, ви розслідуєте злочини на стороні? Я думала, що це територія Допоміжних сил. Хіба у 33-му немає інших справ, ніж гратися у крутих напарників?
Ісая, вочевидь, неприємно здивований тим, що вперше хтось із містян не впав йому в ноги, доволі сухо спитав:
— Чи є у вас ті, хто може підтвердити ваше місцеперебування після того, як ви покинули «Білий Ворон»?
Брайс витримала погляд Ісаї і кинула очима на Ганта. А він усе ніяк не міг розпізнати, що приховується за її маскою нудьги, коли вона, відштовхнувшись від стола, трохи наблизилася до них і схрестила руки на грудях.
— Лише мій консьєрж… і Рунн Данаан, але ж ви це вже знаєте.
Як можна було ходити на таких височенних підборах, Ганту було незрозуміло. Як можна було дихати у такій обтислій сукні теж було для нього загадкою. Сукня була досить довга і закривала те місце, де мав бути шрам, отриманий тієї ночі два роки тому — тобто, якщо вона не заплатила якійсь медвідьмі, щоб та його прибрала. Гант не сумнівався, що Брайс, яка явно морочилася з тим, щоб гарно виглядати, одразу його позбулася.
Тусовщиці не любили шрами, які псували їхній вигляд у купальниках.
Ісая шелеснув білими крилами.
— Ви би назвали Рунна Данаана своїм другом?
— Радше далеким родичем, — знизала плечима Брайс.
Але, вочевидь, доволі зацікавленим родичем, щоб увірватися до кімнати для допитів два роки тому. І з’явитися у віп-барі минулого вечора. Якщо він так захищав Квінлан, це теж могло бути мотивом убивства. Навіть якщо Рунн і його батько перетворять допит на кошмар.
Брайс їдко усміхнулася, ніби теж про це згадала.