— Удачі вам з ним поспілкуватися.
Гант стиснув зуби, але вона рушила до вхідних дверей, вихиляючи стегнами, наче прекрасно знала, яка в неї ефектна задниця.
— Хвилинку, міс Квінлан, — промовив Ісая. Голос командира був спокійний, але давав зрозуміти, що жартувати з ним не варто.
Гант приховав усмішку. Завжди приємно було дивитися, як Ісая гнівається. Доки він не спрямовував свій гнів на тебе.
Квінлан, яка цього ще не розуміла, озирнулася.
— Так-так?
Гант уважно дивився на неї, коли Ісая нарешті озвучив справжню причину їхнього маленького візиту.
— Нас прислали сюди не лише розпитати вас про ваше місцеперебування.
Вона обвела рукою виставкову залу.
— Хочете придбати щось гарненьке для Губернатора?
Кутики губ Ганта смикнулися вгору.
— Кумедно, що ви про нього згадали. Зараз він прямує сюди. Вона повільно кліпнула. Знову ж, ні сліду, ні запаху страху.
— Навіщо?
— Михей наказав нам отримати від вас інформацію про вчорашній вечір, а потім подбати, щоб ви були вільні від справ і вийшли на зв’язок зі своєю начальницею.
З огляду на те, що Ганта дуже рідко просили допомогти у розслідуванні, отримавши цей наказ, він був геть шокований. Але враховуючи те, що вони з Ісаєю були тієї ночі у провулку, він припустив, що завдяки цьому вони стали найімовірнішими кандидатами на те, щоб очолити цю справу.
— Михей прямує сюди, — її голос затремтів.
— Буде за десять хвилин, — сказав Ісая і кивнув у бік її телефону. — Рекомендую вам зателефонувати своїй начальниці, міс Квінлан.
Гант помітив її трохи прискорене дихання.
— Навіщо? — спитала Брайс.
І Гант нарешті підірвав повітря приголомшливою звісткою:
— Тому що тілесні ушкодження Максимуса Терціана ідентичні до тих, що їх завдали Даніці Фендир і Зграї Дияволів, — це означало, що його розірвали на шматки і перетворили на кашоподібну масу.
Брайс заплющила очі.
— Але… їх убив Філіп Бріґґс. Він викликав того демона, щоб їх убити. І він у в’язниці, — її голос став різкіший. — Він у в’язниці вже два роки.
У місці, гіршому за в’язницю, але це справи не стосувалося.
— Ми знаємо, — промовив Гант, зберігаючи незворушний вираз обличчя.
— Він не міг убити Терціана. Хіба можна викликати демона, будучи у в’язниці? — спитала Брайс. — Він… — Вона ковтнула, зловивши себе на думці і, можливо, зрозумівши, чому сюди прямував Михей. Кількох її знайомих було вбито протягом кількох годин після спілкування з нею. — Ви думаєте, що Бріґґс цього не робив. Не вбивав Даніку і зграю.
— Ми не знаємо цього напевно, — обірвав її Ісая. — Але конкретні подробиці того, як вони всі загинули, ніколи не розкривалися, тож у нас є вагома причина вважати, що нинішнє вбивство не має наслідувальний характер.
— Ви бачилися з Сабіною? — прямо спитала Брайс.
— А ви? — промовив Гант.
— Ми щосили намагаємося триматися одна від одної подалі.
Мабуть, це було єдине розумне рішення, ухвалене Брайс Квінлан. Гант пам’ятав, з якою злобою Сабіна два роки тому в кімнаті спостереження дивилася крізь шпигунське дзеркало на Брайс, і не сумнівався, що Сабіна просто чекала, поки мине достатньо часу, щоб раптова і передчасна смерть Квінлан вважалася волею випадку.
Брайс повернулася до свого стола, обходячи янголів стороною. Треба віддати їй належне — її хода лишилася неквапливою і твердою. Навіть не глянувши на них, вона взяла телефон.
— Ми зачекаємо надворі, — запропонував Ісая. Гант відкрив рота, щоб заперечити, але Ісая кинув на нього застережливий погляд.
Гаразд. Вони з Квінлан можуть перекинутися черговою парочкою ущипливих слів і пізніше.
Стиснувши слухавку побілілими пальцями, Брайс рахувала гудки. Один. Другий. А потім:
— Доброго ранку, Брайс.
Її серце шалено калатало, віддаючи у руки, ноги і живіт.
— До нас прийшли двоє легіонерів, — вона важко ковтнула. — Командир 33-ого і… — шумно видихнувши, додала: —… Умбра Мортіс.
Брайс упізнала Ісаю Тиберіана — він прикрашав випуски вечірніх новин і колонки світських хронік так часто, що ніхто не міг сплутати симпатичного Командира 33-го Легіону з кимось іншим.
Ганта Аталара вона теж упізнала, хоча він ніколи не з являвся на телебаченні. Усі знали, хто такий Гант Аталар. Вона чула про нього ще з дитинства, проведеного у Нідаросі, коли Рендалл ділився своїми спогадами про битви на Панґері й переходив на шепіт, згадуючи Ганта. Умбру Мортіса. Тінь Смерті.
У ті часи янгол працював не на Михея Домітуса і його легіон, а на Архангелицю Сандріель — літав у її 45-му Легіоні. За чутками він займався полюванням на демонів. І ще гіршими справами.