Дерев’яні панелі на стіні за її спиною розійшлися. Екран, який виявся за ними, блимнув і засвітився. Тоді Брайс взяла зі стола телефон і набрала номер.
Бріґґс був монстром, який планував завдати великої шкоди людям і заслуговував на в’язницю, але — його несправедливо звинуватили у вбивстві.
Убивця Даніки досі був на свободі.
Джесіба відповіла після першого ж гудка.
— Екран готовий?
— Чекаємо на вас, — Брайс ввела коди у свій комп’ютер, намагаючись не звертати уваги на Губернатора, який дивився на неї так, наче вона була стейком, а він… тим, хто їв цей стейк. Стейк, що був досі сирии і стогнав. — Я вас підключаю, — повідомила Брайс.
За мить на екрані з’явилася Джесіба Роґа — і вони обидві поклали слухавки.
Готельний номер за спиною чаклунки був оформлений з панґерською пишністю: панельні білі стіни з позолоченою ліпниною, плюшеві кремові килими, блідо-рожеві шовкові портьєри і дубове ліжко з балдахіном, на якому вистачало місця для неї і двох чоловіків, голоси яких Брайс чула, коли дзвонила хазяйці уперше.
Джесіба відривалася по повній, так само як і гарувала, об'їжджаючи величезну територію у пошуках чергових експонатів для галереї, або відвідуючи різноманітні археологічні розкопки, або підбиваючи клинці до можновладних клієнтів, які володіли цінними витворами мистецтва.
Попри те що на збори у Джесіби було менше десяти хвилин і більшу частину цього часу вона витратила на якісь дуже важливі дзвінки, вона була у бездоганній синій сукні, що спадала вільними складками, крізь спокусливі вирізи якої проглядалося апетитне жіноче тіло, а її вуха і шию прикрашали річкові перли. Її коротко підстрижене попелясте волосся — коротше з боків і довше на маківці — сяяло у світлі золотих ламп першосвітла. Така собі елегантна недбалість. А її обличчя…
Її обличчя було юним і мудрим водночас, а вираз на ньому — лагідним, утім, небезпечним. Її світло-сірі очі виблискували магією — спокусливою і смертоносною.
Брайс так і не наважувалася спитати Джесібу, чому вона багато століть тому дезертирувала з клану відьом, чому приєдналася до Дому Полум’я і Тіні та його правителя, Підземного Короля, — і які його накази виконувала. Тепер вона називала себе чаклункою. У жодному разі не відьмою.
— Добрий ранок, Михею, — м’яко промовила Джесіба. Приємний, роззброювальний голос, порівняно з голосами інших представників Дому Полум’я і Тіні — рипучим хрипом женців і вкрадливим тембром вампірів.
— Джесібо, — промуркотів Михей.
Джесіба легко усміхнулася до нього, ніби вже тисячу разів чула подібне муркотіння від тисячі інших чоловіків.
— Рада бачити ваше чарівне обличчя, однак хотіла би знати, чому ви скликали цю зустріч. Хіба що справа Даніки була лише приводом поговорити з красунею Брайс.
Справа Даніки. Брайс зберігала невимушений вираз обличчя, відчуваючи, що за нею уважно спостерігає Гант. Наче він міг почути, як калатає її серце, міг відчути запах її спітнілих долонь.
Але у відповідь вона лише кинула на нього знуджений погляд.
Михей відкинувся на спинку стільця, схрестивши довгі ноги, і, навіть не глянувши на Брайс, сказав:
— Хоча ваша помічниця справді спокуслива, ми маємо обговорити важливі справи.
Брайс проігнорувала відверті нотки вседозволеності у голосі Михея і його чуттєвий тембр. «Спокуслива» — наче вона якийсь десерт на тарілці. Вона звикла до цього, але… ох уже ці кляті ванірські чоловіки.
Джесіба з витонченою елегантністю махнула рукою, аби Михей продовжував, і її сріблясті нігті блиснули у світлі готельної лампи.
— Припускаю, мої тріарії вже повідомили міс Квінлан про вчорашнє вбивство, — плавно промовив Михей, — деталі якого повністю збігаються з убивством Даніки Фендир і Зграї Дияволів, вчиненого два роки тому.
Брайс лишалася нерухомою, не дозволяючи собі відчувати. Вона непомітно вдихнула заспокійливі м’ятні пари з розпилювача біля неї.
Михей вів далі:
— Чого вони не сказали, то це того, що між цими вбивствами є й інший зв’язок.
Янголи, які сиділи обабіч Губернатора, майже невідчутно напружилися. Було очевидно, що вони теж уперше про це чули.
— Справді? — спитала Джесіба. — І я маю заплатити за цю інформацію?
Повітря галереї затріскотіло від колосальної холодної сили, але обличчя Архангела лишилося непроникливим.
— Я ділюся цією інформацією для того, щоб ми могли об’єднати зусилля.
Джесіба театрально звела світлу брову.