Так, у Квінлан були яйця. Вона була дурна і зухвала, зате смілива. Утім, завдяки такому поєднанню якостей вона, найімовірніше, помре раніше, ніж здійснить Занурення.
Михей усміхнувся, наче теж це розумів.
— Що робити з убивцею, вирішуватиме наша судова система, — ухильна бюрократична відмовка; хоча у повітрі галереї зарокотала магія Архангела, ніби обіцяючи Квінлан, що він зробить так, як вона хоче.
— Добре, — пробурмотіла Брайс.
Джесіба Роґа насуплено глянула на свою помічницю, помітивши, що обличчя тієї досі палає холодним вогнем.
— Постарайся не померти, Брайс. Не хочу мати клопоту з навчанням когось новенького.
Відеотрансляція обірвалася.
Брайс підвелася на своїх абсурдно високих підборах. Обходячи стіл, вона перекинула шовкову червону копицю волосся через плече, і виткі кінчики легенько торкнулися виразного вигину її задниці.
Михей теж підвівся, ковзнувши поглядом по Брайс, ніби й він помітив цю виняткову деталь.
— На цьому закінчимо, — промовив він, не звертаючись ні до кого конкретно.
Сукня Брайс була така обтисла, що Гант побачив, як напружилися м’язи її стегон, коли вона потягнула на себе залізні двері, відчиняючи їх для Архангела. Вона ледь помітно скривилася — але лише на мить.
Командир 33-го і Архангел чекали надворі, коли Гант підійшов до Брайс. Вона лише посміхнулася йому чарівною, улесливою посмішкою і почала зачиняти за ним двері, перш ніж він встиг вийти на запилену вулицю. Гант сунув ногу між дверима й одвірком, і захисні заклинання затріскотіли й зашипіли на його шкірі, ніби намагаючись обійти перешкоду. Бурштинові очі Брайс спалахнули.
— Що?
Гант різко усміхнувся до неї.
— Складіть сьогодні список підозрюваних. Усіх, хто міг бажати смерті Даніці та її зграї, — якщо Даніка знала вбивцю, то, ймовірно, і Брайс теж. — А ще список того, де Даніка бувала і чим займалася протягом останніх днів свого життя.
Брайс лише знову посміхнулася, ніби не чула ні слова з того, що він сказав. А потім натиснула якусь кнопку біля дверей — і захисні заклинання почали пекти, наче кислотою…
Гант відскочив назад, його блискавки спалахнули, готові для захисту від ворога, якого не було.
Двері зачинилися. Брайс промуркотіла у переговорний пристрій:
— Я вам зателефоную. А доти не турбуйте мене.
«Хай Урд милує», — подумав Гант.
13
За якусь мить, стоячи на даху галереї, Гант дивився, як промені пізнього ранкового сонця золотили білосніжні крила Михея і змушували світитися золоті пасма волосся Архангела, поки той розглядав обмуроване місто, що розкинулося внизу. Ісая мовчки стояв поруч.
Гант своєю чергою оглянув дах, з пласкої поверхні якого виступала лише апаратура і двері, що вели вниз до галереї.
Крила Михея зашелестіли — єдина ознака того, що зараз він заговорить.
— Час грає проти нас.
Гант лише спитав:
— Ви справді вважаєте, що Квінлан зможе знайти того, хто стоїть за всім цим? — У його інтонації відчувався мізерний рівень віри у дівчисько.
Михей схилив голову набік. Древній смертоносний хижак, що оцінює свою здобич.
— Я вважаю, що це питання вимагає від нас використання будь-якої зброї з нашого арсеналу, хай якою нестандартною вона б не була.
Зітхнувши, він знову глянув на місто.
Місяцеград був збудований на зразок древніх прибережних міст навколо Раґанського моря і був майже точною їхньої копією: стіни з піщаника, посушливий клімат, оливкові гаї і невеличкі ферми, що тягнулися вздовж далеких пагорбів на півночі від міста, навіть величний храм богині-покровительки у самісінькому центрі. Але на відміну від тих міст, Місяцеграду дозволялося видозмінюватися: вулична мережа була впорядкованою, а не звивалася клубком, а у самому серці ЦДР, наче списи, височіли сучасні будівлі, значно перевершуючи суворі панґерські обмеження висоти.
За це був відповідальний Михей — він сприймав місто як данину традиціям, але і як місце для майбутнього процвітання. Він навіть підтримав назву Місто Півмісяця замість Місяцеграда.
Новатор, як його називали. Взірець терпимості.
Гант часто питав себе, як воно було б — вирвати йому горлянку. Він стільки разів про це міркував, що вже загубив лік. Думав про те, щоб розпанахати своєю блискавкою це гарне обличчя, цю ідеальну маску, за якою приховувався жорстокий, вимогливий виродок.
Можливо, це було несправедливо. Михей народився володарем, ніколи не знав іншого життя, окрім як у ролі представника вищих владних сил цієї планети. Майже бог, який не звик, щоб його авторитет ставили під сумнів, і придушував будь-які загрози своїй владі.