Повстання на чолі з такою ж Архангелицею і трьома тисячами воїнів було саме такою загрозою. Хоча тепер майже всі його тріарії складалися з Упалих янголів. Вочевидь, він дав їм другий шанс. Гант не міг збагнути, навіщо Михею було виявляти таке милосердя.
— Сабіна, без сумніву, вже залучила до цієї справи своїх людей і заявиться до мене в офіс, щоб висловити, що саме вона думає про прокол із Бріґґсом, — сказав Михей і кинув крижаний погляд на янголів. — Я хочу, щоб убивцю знайшли ми, а не вовки.
— Живого чи мертвого? — холоднокровно спитав Гант.
— Бажано живого. Але можна й мертвого, аби не розгулював на волі.
— А це розслідування зарахується до моєї квоти? — наважився спитати Гант. — На нього можуть піти кілька місяців.
Ісая напружився. Але кутики губ Михея вигнулися вгору. Він витримав довгу паузу, Гант не наважувався навіть кліпнути.
Тоді Михей промовив:
— Як тобі така мотивація, Аталаре: ти швидко розкриваєш цю справу — до початку Саміту — і я зменшую твій борг до десяти.
Здалося, що сам вітер затихнув.
— Ще десяти завдань? — ледве спромігся спитати Гант.
Це було просто неможливо. У Михея не було причин узагалі щось йому пропонувати. Не тоді, коли Гант корився лише одному його слову.
— Ще десяти завдань, — промовив Михей так, наче він цими словами щойно не висадив у повітря усе Гантове життя.
Це могла бути облудна угода. Михей міг розтягнути ці десять завдань на десятиліття, але ж… Вогняний Соласе!
— Нікому про це не розповідай, Аталаре, — додав Архангел. Ісая ж такого попередження не отримав, і це достатньо свідчило про те, наскільки Михей довіряв командиру своїх тріаріїв.
— Гаразд, — якомога спокійніше промовив Гант.
Однак погляд Михея зробився нещадним. Він зміряв Ганта оком з голови до ніг. Потім опустив погляд на галерею під їхніми ногами. І на помічницю власниці всередині.
— Тримай свій хрін у штанях, а руки при собі, — гаркнув Михей. — Або надовго позбудешся і того, й іншого.
Звісно, Гант відростить собі і член, і руки. Кожен безсмертний, який здійснив Занурення, міг відростити собі майже все, якщо тільки йому не відтяли голову або не завдали серйозного каліцтва укупі з розривом артерій і кровотечою, але… відновлення буде болісне. Повільне. Та й бути скопцем, навіть кілька місяців, не входило до його списку першочергових справ.
Хай там як, потрахушки з помічницею-напівкровкою були найменшим з його пріоритетів, оскільки до потенційної свободи лишалося всього десять убивств.
Ісая кивнув за них двох:
— Ми діятимемо професійно.
Михей розвернувся у бік ЦДР, оцінюючи річковий вітерець, і його крила смикнулися.
— Зустрінемося у моєму офісі за годину, — сказав він Ісаї.
Ісая низько вклонився Архангелу — панґерські викрутаси, від яких у Ганта волосся на потилиці ставало дибки. Він був вимушений так вклонятися, бо знав, що в інакшому випадку йому вирвуть пір’я або ж спалять чи пошматують. Ті перші десятиліття після Падіння були безжальні.
Крила, почеплені на стіні у тронній залі астері, були цьому доказом.
Але Ісая завжди знав, як грати в їхні ігри, як зносити їхні протоколи та ієрархії. Як вдягатися як вони, трапезувати як вони і трахатися як вони. Завдяки цьому Упалий янгол піднявся до звання командира. Нікого не здивує, якщо на наступній Раді Губернаторів з астері після зимового сонцестояння Михей запропонує прибрати з чола Ісаї витатуюваний вінець.
І не треба ніяких убивств, різанини і катувань.
Навіть не глянувши на них, Михей злетів у небо. За лічені секунди він зробився білою цяткою у блакитних просторах.
Ісая шумно видихнув, насуплено дивлячись на шпилі п’яти веж Коміціуму — корони зі скла і сталі, що височіла у самому серці ЦДР.
— Гадаєш, тут є підступ? — спитав друга Гант.
— Він не плете інтриг, — на відміну від Сандріель і більшості інших архангелів. — Він каже те, що думає. Напевно, він у відчаї, якщо пропонує тобі таке.
— Я йому належу. Його слово для мене закон.
— Мабуть, із наближенням Сандріель він зрозумів, що вигідніше, якщо ти будеш… вірним.
— Знову кажу: я — раб.
— Тоді хрін його знає, Ганте. Можливо, він просто виявив великодушність, — Ісая знову похитав головою. — Не сумнівайся у руці, яку подає тобі Урд.
— Знаю, — видихнув Гант. Мабуть, частка істини була в усіх припущеннях.
— Думаєш, ти зможеш знайти того, хто стоїть за всім цим? — запитально вигнув брову Ісая.