— У мене немає вибору.
Особливо тепер, коли було укладено нову угоду з Михеєм. Гант відчув смак сухого вітру, впіввуха прислухаючись до його скрипучої пісні у священних кипарисах, що вишикувалися уздовж вулиці внизу, — тисячі дерев висаджували на честь богині-покровительки міста.
— Ти його знайдеш, — сказав Ісая. — Знаю, що знайдеш.
— Якщо викину з голови думки про приїзд Сандріель, — Гант видихнув, запустивши руки у волосся. — Не можу повірити, що вона прибуде сюди. З тим шматом лайна Поллуксом.
— Ти ж розумієш, що Михей щойно кинув тобі ще одну велику кістку, доручивши захищати Квінлан замість того, щоб тримати тебе коло себе у Коміціумі під час візиту Сандріель? — обережно спитав Ісая.
Гант це розумів. Розумів, що Михей добре знав про його почуття до Сандріель і Поллукса, але все одно пустив очі під лоба.
— Як скажеш. Хочеш — сурми на всі боки про те, який Михей розпрекрасний, але не забувай, що цей виродок зустрічатиме її з розкритими обіймами.
— Вона їде на Саміт за наказом астері, — заперечив Ісая. — Для них це стандартна практика — відправляти одного з архангелів на подібні зустрічі у якості свого представника. Минулого разу це був Губернатор Ефраїм. Михей і його зустрічав з розкритими обіймами.
— Факт лишається фактом: вона пробуде тут цілий місяць, — сказав Гант. — У тому триклятому комплексі, — він махнув у бік п’яти веж Коміціуму. — Місяцеград не в її стилі. Тут немає чим розважитися.
Оскільки більшість Упалих були або розкидані по всьому світу, або мертві, для Сандріель найкращою розвагою було прогулюватися підземними в’язницями свого замку, вщерть набитими людськими повстанцями, й обирати одного, двох чи одразу трьох із них. Арена у центрі її міста призначалася виключно для отримання задоволення від знищення цих в’язнів у різні способи. Бої до смерті, публічні тортури, нацьковування на них Нижчих і диких тварин… Її винахідливість не знала меж. Гант усе це бачив і все це витримав.
Оскільки наразі конфлікт на Панґері набирав обертів, ті підземелля, безперечно, були переповнені, а Сандріель і Поллукс насолоджувалися ріками болю, які лилися з тієї арени.
Від цієї думки Гант завмер.
— Поллукс становить страшенну загрозу для цього міста, — промовив він. Молот був відомий своєю пристрастю до різанини і тортур.
— З Поллуксом розберуться. Михей знає, що він за персонаж — і чим займається. Можливо, астері й наказали йому радо зустріти Сандріель, але він не дозволить їй розв’язати Поллуксу руки, — Ісая замовк. Його погляд став віддаленим, наче він щось обдумував. — Але я можу вивести тебе з гри на час перебування Сандріель — на весь час.
Гант запитально звів брову.
— Якщо ти про обіцянку Михея позбавити мене члена, то я пас. Ісая тихо засміявся.
— Михей наказав тобі провести розслідування разом із Квінлан. Цей наказ робить тебе дуже, дуже зайнятим. Особливо якщо він хоче захистити Брайс.
Гант мляво усміхнувся.
— Таким зайнятим, що у мене не буде часу таскатися по Коміціуму.
— Таким зайнятим, що ти стирчатимеш на даху навпроти будинку Квінлан і стежитимеш за нею.
— Я спав і в гірших умовах, — як і Ісая. — І це гарне прикриття, щоб стежити за Квінлан не лише заради її охорони.
Ісая насупився.
— Ти справді її підозрюєш?
— Я цього не виключаю, — сказав Гант, знизуючи плечима. — І Михей також. Тож поки вона не доведе зворотне, вона лишається у моєму списку підозрюваних. — Цікаво, хто був у її списку?
Ісая лише кивнув у відповідь і Гант запитав:
— Ти ж не скажеш Михею, що я стежитиму за нею цілодобово?
— Скажу, якщо він помітить, що ти не ночуєш у казармі. Але до того: менше знає — міцніше спить.
— Дякую.
Це слово не входило до повсякденного лексикону Ганта — не в розмові з тими, хто з крилами, але зараз він казав щиро. Ісая завжди був найкращим із них — найкращим із Упалих і всіх легіонерів, з якими Гант колись служив. З такими навичками і білосніжними крилами Ісая мав би бути в Астерійській Гвардії, але, як і Гант, він походив із самих низів. До елітного приватного легіону астері брали лише високородних, нехтуючи такими хорошими солдатами, як Ісая.
Гант зі своїми сірими крилами і звичайним походженням, навіть попри магію блискавок, взагалі не мав шансів на успіх. Те, що його запросили до елітного 18-го Легіону Шахари вже було достатнім привілеєм. Він майже одразу покохав її за те, що вона побачила, чого він вартий — і Ісая також. У 18-му всі були такі: Шахара обирала солдат не за статусом, а за навичками. За їхньою істинною цінністю.