— Завдяки цьому заплідненню ти опинився при непоганому виграші, Зоренароджений.
Рунн не наважився вимовити слова, які намагалися зірватися з його вуст: «Хоча мій довбаний титул забезпечив тобі ще більший вплив в імперії та серед твоїх друзяк-королів, тебе це досі дратує, еге ж? Дратує, що твій син, а не ти дістав Зоряний Меч із Печери Принців у темному серці Авалена. Що твій син, а не ти стояв серед давно померлих Зоренароджених Принців, що сплять у своїх саркофагах, і був визнаний гідним витягти меч із піхов. Скільки разів замолоду ти намагався оголити меч? Скільки дослідів ти провів у цьому самому кабінеті, намагаючись знайти спосіб заволодіти ним, не будучи обраним?»
Батько поманив його пальцем:
— Мені потрібен твій дар.
— Навіщо? — Його здібності Зоренародженого були всього лиш іскоркою зоряного світла на долоні. Значно цікавішим даром була магія тіні. Коли Рунн пересувався у тінях містом, його не могли виявити навіть температурні датчики високотехнологічних камер.
Батько підняв призму.
— Спрямуй крізь неї промінь свого зоряного світла, — не чекаючи відповіді, він знову припав оком до хитромудрого металевого окуляра на вершині призми.
Зазвичай, щоб прикликати зоряне світло, Рунну потрібно було добряче зосередитися, через що потім у нього кілька годин боліла голова, але… Він був настільки заінтригований, що вирішив спробувати.
Приклавши вказівного пальця до кристала призми, Рунн заплющив очі й зосередився на диханні, дозволяючи металевому цоканню орерія вести його все глибше й глибше, до чорної ями всередині нього, повз клекітний колодязь тіней до невеличкої порожнини під ними. Там, згорнувшись калачиком, наче тваринка у сплячці, лежало одненьке зернятко райдужного світла.
Рунн обережно зачерпнув зернятко уявною долонею і, розбудивши його цим рухом, помалу почав піднімати нагору, ніби несучи у жменях воду. Сила, яка пронизувала його, нетерпляче тремтіла — тепла, прекрасна і ледь не єдина частина його самого, яка йому подобалася.
Рунн розплющив очі й побачив, що зоряне світло танцює на кінчику його пальця, переломлюючись крізь призму.
Батько підкрутив кілька циферблатів на пристрої, вільною рукою записуючи щось у блокнот.
Зоряне світло ослабло і почало розчинятися у повітрі.
— Ще хвилинку, — наказав король.
Рунн зціпив зуби, ніби це могло втримати зоряне світло від зникнення.
Ще одне клацання циферблату і ще один запис древньою твердою рукою. Древня Мова фейрі — батько все записував напівзабутою мовою, якою розмовляв їхній народ, коли вперше опинився на Мідґарді, пройшовши крізь Північний Розлом.
Зоряне світло затремтіло, спалахнуло і зникло. Король Осені роздратовано забурчав, але Рунн не чув цього, бо його голова страшенно тріщала.
Трохи отямившись, Рунн побачив, що батько закінчив із нотатками.
— Що ти взагалі робиш із цією штукою?
— Вивчаю, як світло рухається по світу. Чи можна йому надати певної форми.
— Хіба у нашому університеті немає вчених, які займаються подібною лабудою?
— Їхні інтереси не збігаються з моїми, — батько уважно оглянув Рунна і зненацька промовив: Настав час подумати про підхожу партію для майбутнього шлюбу.
— Твого? — закліпав очима Рунн.
— Не корч із себе дурня, — батько захлопнув блокнот і відкинувся на спинку крісла. — Ти в боргу перед нашим родом і зобов’язаний дати спадкоємця — і розширити наші зв’язки з союзниками. Провидиця проголосила, що ти будеш чесним і справедливим королем. А це — перший крок у цьому напрямку.
Усі фейці та фейки у віці тринадцяти років відвідували міську Провидицю. Це був один із двох Великих Ритуалів вступу в доросле життя: спершу Провидиця, а потім — через кілька років або десятиліть — Випробування.
Від згадки про той перший Ритуал, багато в чому гірший за його жахливе Випробування, у Рунна стиснуло шлунок.
— Я не одружуватимусь.
— Шлюб — це політична угода. Забезпеч спадкоємця, а потім знову трахайся з ким хочеш.
— Я не одружуватимусь, — загарчав Рунн. — Точно не задля вигоди.
— Ти зробиш те, що тобі накажуть.
— Здуріти, але ж ти не одружений.
— Мені не потрібні були союзники.
— А зараз потрібні?
— За морем точиться війна, раптом ти не знав. З кожним днем вона стає запеклішою і цілком може дійти і до нас. Я не планую вступати у війну, не маючи підтримки.
Пульс Рунна зашкалював. Він витріщився на батька. Той говорив абсолютно серйозно.
— Ти плануєш одружити мене заради надійних союзників у війні? — спромігся спитати Рунн. — Але ж ми союзники астері, чи не так?