Брайс упізнала ці сірі крила, темне волосся до плечей і самі широкі плечі.
Охорона, як сказав Михей.
Брехня. У неї було стійке відчуття, що, попри її алібі, Губернатор все одно їй не довіряв.
Брайс посміхнулася Ганту Аталару сліпучою посмішкою і запнула важкі штори.
Сирінкс, який опинився у шторах, заскавчав і виплутався зі складок. Товстенька химера шалено виляла хвостом, і Брайс стала руки в боки.
— Сподобалося побачене?
Сирінкс завив, вищирившись на всі свої гострі зуби, потрюхикав до дивана і завалився на теплі подушки, нагріті Брайс. Справжнє втілення відчаю.
За мить розпочалося реаліті-шоу. Й одразу задзвенів телефон на журнальному столику.
Номер був невідомий, але Брайс не здивувалася, коли, плюхнувшись на подушки, узяла слухавку і почула у ній бурчання Ганта:
— Відкрий штори. Я хочу подивитися шоу.
Брайс сперлася босими ногами об стіл.
— Не знала, що янголи не гидують дивитися недолугі передачі.
— Я радше подивився би матч із сонцеболу, який іде зараз, але обійдуся тим, що є.
Думка про те, що Умбра Мортіс дивиться романтичні шоу, була настільки сміховинною, що Брайс поставила ефір на паузу. Зате тепер зможе перемотати рекламу.
— Що ти робиш на даху, Аталаре?
— Те, що мені наказали.
Хай милують її боги.
— Те, що ти мене захищаєш, не дає тобі права втручатися у моє особисте життя, — вона визнавала, що доручити йому охороняти її було мудрим рішенням, але вона не повинна була дозволяти порушувати власні кордони.
— Інші з тобою не погодилися би, — Брайс розтулила рота, але він її обірвав: — У мене є наказ. Я не можу його не послухатися.
У неї стиснуло шлунок. Так, Гант Аталар, безсумнівно, не міг не послухатися свого наказу.
Цього не міг жоден раб, ким би він не був — ваніром чи людиною. Тож вона натомість спитала:
— І звідки у тебе цей номер?
— Він був у твоєму досьє.
Брайс постукала ногою по столу.
— Ти ходив до Принца Рунна? — Вона би віддала золоту марку за те, щоб побачити протистояння її брата й особистого асасина Михея.
— Не я. Ісая, — буркнув Гант. Брайс посміхнулася. — Це стандартний протокол.
— То навіть після того, як ваш бос доручив мені знайти вбивцю, ви все одно відчули потребу перевірити моє алібі?
— Не я пишу довбані правила, Квінлан.
— Гм-м.
— Відкрий штори.
— Ні, дякую.
— Або ти могла би запросити мене до себе і полегшити мені роботу.
— Однозначно ні.
— Чому?
— Тому що ти так само прекрасно можеш виконувати свою роботу з того даху.
Здавлений сміх Ганта пройняв її до самих кісток.
— Нам було наказано докопатися до суті цих убивств. Тож, як не прикро це тобі казати, крихітко, нам доведеться дуже тісно зблизитися.
Від того, як він сказав «крихітко» — принизливим, поблажливо-зверхнім тоном, — Брайс скрипнула зубами.
Вона підвелася, під пильним поглядом Сирінкса протьопала до панорамного вікна і, трохи відсунувши штори, побачила янгола, який стояв на даху навпроти, приклавши телефон до вуха і дещо розставивши крила, ніби балансуючи на вітру.
— Не сумніваюся, що ти тішишся своєю роллю дамського захисника, але це мені доручили очолити справу. А ти всього лиш напохваті.
Навіть звідси їй було видно, як янгол закотив очі.
— Може, пропустимо цю ієрархічну маячню?
Сирінкс тицьнув носом у литки Брайс, а тоді сунув морду поміж її ноги і задивився на янгола.
— Що це в тебе за домашня тваринка така?
— Химера.
— Схоже, дорогий.
— Він такий.
— Квартира у тебе теж не з дешевих. Напевно, та чаклунка добре тобі платить.
— Так і є, — це була і правда, і брехня водночас.
Він махнув крилами.
— Тепер у тебе є мій номер. Дзвони, якщо щось піде не так, якщо відчуєш щось не те чи якщо тобі щось знадобиться.
— Наприклад, піца?
Вона чітко побачила середній палець, який Гант підняв над головою. І справді Тінь Смерті.
Брайс промуркотіла:
— З такими крилами з тебе вийшов би хороший кур’єр, — насправді янголи Місяцеграда ніколи не опускалися до такої роботи. Ніколи.