— Не закривай кляті штори, Квінлан, — він натиснув «відбій».
Вона лише глузливо помахала йому. А тоді щільно запнула штори.
Щойно Брайс плюхнулася на диван, на її телефон надійшло повідомлення:
«Твоя квартира охороняється захисними заклинаннями?»
Вона пустила очі під лоба і написала: «Я що, схожа на ідіотку?»
Гант швидко відповів:
«У місті відбувається якась чортівня, проти якої ти отримала першокласний захист — однак ти псуєш мені нерви своїми довбаними кордонами. Гадаю, це вичерпна відповідь щодо твоїх розумових здібностей».
Насупившись, Брайс настрочила відповідь:
«Лети у сраку, будь ласка».
Не встигнувши поміркувати про те, наскільки розумним було відправляти таке Умбрі Мортісу, вона натиснула «Надіслати».
Він нічого не відповів. З самовдоволеною посмішкою Брайс узяла пульт.
Від глухого удару у вікно вона ледь не вистрибнула з власної шкіри, а Сирінкс стрімголов рвонув до штор, завиваючи на все горло.
Брайс зіскочила з дивану і почала несамовито розсувати штори, гадаючи, чим він міг жбурнути в її шибку…
Просто за вікном завис Упалий янгол і сердито дивився на неї.
Брайс відмовлялася відступати, хоча серце шалено калатало у грудях. Єдине, що вона зробила, — це відчинила навстіж вікно, і вітер від його могутніх крил розтріпав її волосся.
— Чого тобі?
Він навіть не змигнув своїми темними очима. Вражаюче — єдине слово, що спадало на думку Брайс, яка дивилася на його гарне обличчя з виразними рисами і гострими вилицями.
— Ти можеш або полегшити це розслідування, або ускладнити його.
— Я не…
— Годі, — темне волосся Ганта розмаювалося на вітру. Шелест і змахи його крил заглушали звуки дорожнього руху — і людей та ванірів, які, задерши голови, зараз витріщалися на нього. — Ти не цінуєш того, що за тобою наглядають, що з тобою панькаються і все таке, — він схрестив на грудях свої мускулясті руки. — Нам обом не дали права голосу в цій домовленості. Тож замість того, щоб марнувати час на суперечки щодо особистих кордонів, чому б тобі не скласти список підозрюваних і даних про переміщення Даніки?
— А чому б тобі не припинити казати мені, як я маю розпоряджатися своїм часом?
Брайс могла заприсягтися, що відчула присмак ефіру, коли Гант загарчав:
— Я буду з тобою відвертий.
— Чудесненько.
Його ніздрі роздулися.
— Я зроблю все можливе, щоб розкрити цю справу. Навіть якщо це означає прив’язати тебе до довбаного стільця, поки ти не складеш ці списки.
Вона самовдоволено посміхнулася.
— О, бондаж. Прекрасно.
Очі Ганта потемніли.
— Не. Жартуй. Зі. Мною.
— Так, так, ти ж Умбра Мортіс.
Він блиснув зубами.
— Мені начхати, як ти мене зватимеш, Квінлан, поки ти робитимеш те, що тобі кажуть.
Довбаний альфа-козел.
— Можеш занудствувати скільки хочеш. Безсмертя — це купа часу, — вона стала руки в боки, не зважаючи на те, що Сирінкс, який танцював і підстрибував біля її ніг, зводив нанівець її палку промову.
Відірвавши погляд від Брайс, янгол здивовано глянув на її улюбленця. Сирінкс привітно виляв хвостом. Гант пирхнув, ніби мимоволі:
— Ти розумний хлопчик, так? — Янгол зневажливо зиркнув на Брайс. — Схоже, розумніший за свою хазяйку.
Ну просто король альфа-козлів.
Але задоволений Сирінкс гордовито надувся. І в Брайс з’явилося дурне, непереборне бажання сховати Сирінкса від Ганта, від усіх і всього. Він належав їй і нікому більше, і вона була не в захваті від думки про те, що хтось вдирався до їхньої маленької бульбашки…
Гант знову звів на неї погляд.
— У тебе є якась зброя? — Суто чоловічий блиск у його очах казав їй про те, що він навряд чи так вважав.
— Потривожиш мене ще раз — і дізнаєшся, — солодко протягнула вона і захлопнула вікно перед його носом.
Гант роздумував, скільки клопоту він отримає, якщо кине Брайс Квінлан у Істрос.
Після такого ранку, як сьогодні, будь-яке покарання від Михея чи обернення Джесібою Роґою на свиню починало здаватися цілком того вартим.
Спершись на ліхтарний стовп, Гант до болю зціпив щелепи. На його обличчя падали краплі мряки, яка затягнула небо над містом. О цій годині вузькі вулички Старої Площі заповнювалися мешканцями передмістя: хтось прямував на роботу до численних магазинів і галерей, хтось поспішав до шпилів ЦДР за майже кілометр на захід, — але всі вони помічали його крила й вираз обличчя і обминали його десятою дорогою.