— Я кладу слухавку, — от падлюка. Гант знав, що Ісая на тому кінці дроту зараз усміхався. — Ти протистояв ворожим арміям, пережив арену Сандріель і виступав сам-на-сам з Архангелами, — фиркнув від сміху Тиберіан. — Порівняно з цим, тобі точно не так складно буде дати раду зі звичайною тусовщицею.
Зв’язок обірвався.
Гант стиснув зуби. Крізь скляну вітрину салону він прекрасно міг бачити Брайс, яка сиділа за одним із мармурових столиків, простягнувши руки до гарненької дракійки з червонувато-золотистою лускою, яка наносила черговий шар лаку на її нігті. Скільки ще цих шарів їй потрібно?
О цій годині у салоні було лише кілька клієнток, нігті, кігті й пазурі яких підпилювалися, фарбувалися і зазнавали ще Хел знає яких метаморфоз, але всі їхні власниці витріщалися у вікно. На нього.
Він уже заробив сердитий погляд рецепціоністки з лазуровим волоссям — перевертниці, яка перекидалася на сокола, — але вона не наважувалася вийти і попросити його припинити нервувати її клієнток і піти.
А Брайс сиділа, відверто ігноруючи його і весело теревенячи з майстринею, яка займалася її нігтями.
Коли Брайс вийшла з дому, Гант за лічені секунди здійнявся у небо. Він летів позаду неї, прекрасно усвідомлюючи, що подорожні, які вранці поспішали на роботу, знімуть його на відео, якщо він приземлиться біля неї посеред вулиці та схопить її за горлянку.
Брайс пробігла приблизно п’ятнадцять кварталів. Вона зупинилася біля манікюрного салону заледве спітніла — її обтислий тренувальний костюм був вологий від мряки — і застережливо зиркнула на нього, аби він лишався на вулиці.
Це було годину тому. Цілу годину її нігті різали, пиляли й обточували так, що сама Лань здригнулася би. Справжні тортури.
П’ять хвилин. У Квінлан було ще п’ять довбаних хвилин, а потім він витягне її звідти. Напевно, Михей схибнувся — це було єдиним поясненням того, що він звернувся до неї по допомогу, особливо зважаючи на те, що у неї в пріоритеті були нігті, а не розкриття вбивства її друзів.
Гант не розумів, чого це стало для нього несподіванкою. Після всього, що він бачив, після всіх, кого він зустрічав і зносив, подібне безглуздя вже давно повинно було перестати його турбувати.
Такі, як Квінлан звикли, що з їхньою зовнішністю і фігурою перед ними безперешкодно відчинялися усі двері. Так, життя напівкровки мало певні недоліки — і багацько, якщо чесно говорити про ситуацію у світі. Але Квінлан справлялася. Справді прекрасно справлялася, і її квартира була одним із доказів цього.
Дракійка відставила флакончик і клацнула своїми кігтистими пальцями над нігтями Брайс. Спалахнули чари, і кінський хвіст Брайс ворухнувся, наче обвіяний сухим вітром.
Як і у вальбарських фейрі, магія дракі схилялася до полум’я і вітру. Утім, у північних широтах Панґери він зустрічав дракійців і фейців, які вміли прикликати воду, дощ і туман — базова магія природних стихій. Але навіть серед найбільш відлюдних представників цих рас ніхто не володів блискавкою. Гант знав це, бо шукав — замолоду відчайдушно шукав когось, хто міг би навчити його контролювати свою силу. Зрештою йому довелося навчитися цього самому.
Брайс оглянула свої нігті й усміхнулася. А потім обійняла дракійку. Обійняла, хай йому грець. Наче та була героїнею війни, яка здійснила бісів подвиг.
Дивно, що Гант не стер зуби до пеньків, поки Брайс нарешті підійшла до дверей, махнувши на прощання усміхненій рецепціоністці за стійкою, яка вручила їй запасну парасолю — мабуть, позичила на випадок дощу.
Скляні двері відчинилися, і Брайс нарешті зустрілася поглядом із Гантом.
— Ти, бляха, знущаєшся? — вибухнув він.
Вона відкрила парасольку, мало не вибивши йому око.
— Тобі що, немає більше чим зайнятися?
— Ти змусила мене чекати під дощем.
— Ти здоровий, сильний чоловік. Від мжички тобі лиха не буде.
Гант рушив із нею у крок.
— Я сказав тобі скласти два списки. А не йти у клятий салон краси.
Вона зупинилася на перехресті, чекаючи, доки проповзуть автівки, застряглі у щільному заторі, і вирівнялася на весь зріст. Звісно, їй було ще далеко до нього і вона все одно задирала голову, але якось їй вдавалося при цьому дивитися на нього зверхньо.