— Якщо ти так добре знаєшся на розслідуваннях, то чому б тобі самому не зайнятися цією справою і не звільнити мене від клопоту?
— Ти отримала наказ від Губернатора, — ці слова прозвучали абсурдно навіть для нього. Брайс перетнула вулицю і він рушив за нею. — І я думаю, що в тебе є особисті мотиви з’ясувати, хто стоїть за цими убивствами.
— Не треба ніяких припущень щодо моїх мотивів, — вона обминула калюжу чи то дощової води, чи то сечі. Враховуючи, що це була Стара Площа, сказати напевно було неможливо.
Він ледве стримався, щоб не штовхнути її в ту калюжу.
— У тебе зі мною якісь проблеми?
— Мені до тебе байдуже, тож які проблеми?
— Аналогічно.
Тепер її очі й справді спалахнули, ніби пломеніючи далеким вогнем. Вона уважно оглянула його з ніг до голови і чомусь — казна-чому — він відчув себе дрібним гномом.
Гант мовчав, доки вони нарешті не звернули на її вулицю, а тоді прогримів:
— Ти маєш скласти список підозрюваних і список місць, де Даніка побувала за останній тиждень свого життя.
Брайс роздивлялася свої нігті, пофарбовані у якийсь відтінок, що переходив від рожевого до барвінкового на кінчиках. Наче сутінкове небо.
— Ніхто не любить причеп, Аталаре.
Вони дійшли до аркового скляного входу до її будинку — у формі риб’ячого плавця, як уночі з’ясував Гант, — і двері розчинилися. Змахнувши кінським хвостиком, Брайс весело промовила:
— Бувай.
— Дехто може помітити, що ти оце клеїш дурня, Квінлан, і подумає, що ти намагаєшся перешкодити офіційному розслідуванню, — протягнув Гант. Якщо він не міг змусити її працювати над цією справою, то, можливо, міг її налякати.
Особливо правдою: з неї ще не були зняті підозри. До цього було ще далеко.
Її очі знову сердито спалахнули, і — прокляття — йому це сподобалося. Тож Гант лише додав, скрививши рота у слабкій усмішці:
— Краще поквапся. Ти ж не хочеш спізнитися на роботу.
Похід до манікюрного салону виявився виправданим у різних аспектах, але, мабуть, найбільшим плюсом стало те, що вона вивела з себе Аталара.
— Не розумію, чому б тобі не впустити янгола? — хандрила Лехаба, влізши на стару пенькову свічку. — Він такий гарнюній.
Брайс, яка сиділа у надрах бібліотеки галереї за столом із розкладеною численною клієнтською документацією, скоса глянула на полум’яну жіночу фігурку.
— Не ляпни воском на документи, Леле.
Вогняна спрайта незадоволено забуркотіла, але все одно плюхнулася дупцею на ґніт свічки. Краплі воску покотилися по боках, копиця її жовтого волосся замерехтіла над головою — наче вона й справді була пломенем з пухкими жіночими формами.
— Він же просто сидить собі на даху — в таку понуру погоду. Нехай би відпочив тут, на диванчику. Сирінкс каже, що янгол може розчесати його хутро, якщо йому нічим зайнятися.
Брайс зітхнула, звівши погляд до розмальованої стелі — на якій дбайливо було відтворене нічне небо. Величезна золота люстра, яка висіла по центру приміщення, була стилізована під сонце, що вибухає, а світильники навколо неї ідеально відображали розміщення семи планет.
— Янголу, — промовила вона, похмуро глянувши на Сирінкса, який дрімав на зеленому оксамитовому дивані, — сюди не можна.
Лехаба сумно зітхнула.
— Колись хазяйка замінить мене на якогось розпусного старигана, і ти пошкодуєш, що відмовляла на мої прохання.
— Колись якийсь розпусний стариган нарешті змусить тебе робити свою роботу і стерегти книжки, і ти пошкодуєш, що марнувала свій відносно вільний час на скиглення.
На столі зашипів віск. Брайс крутнула головою.
Лехаба лежала животом на свічці, одна її рука безвольно звисала. Звисала у небезпечній близькості до документів, над якими Брайс горбатилася останні три години.
— Не смій.
Лехаба розвернула руку, і стало видно татуювання на її вогненній плоті. За словами Лехаби, його зробили одразу після її народження. SPQM. Ці літери набивали на тілі всім духам — вогняним, водяним чи земним, без різниці. Покарання за те, що вони двісті років тому приєдналися до повстання янголів, насмілившись протестувати проти свого статусу перегринів. Статусу Нижчих. Астері зайшли ще далі за рабство і тортури, якими покарали янголів. Після повстання вони постановили, що усіх спрайтів — не лише тих, хто приєднався до Шахари і її легіону, — буде поневолено і вигнано з Дому Неба і Подиху. І що всі їхні нащадки також будуть вигнанцями і рабами. Навіки.
Це був один із найбільш вражаюче паршивих випадків в історії Республіки.