Минулого року Брайс на прохання Лехаби спробувала вмовити Джесібу купити парочку райдужних вугрів, щоб їхнє мерехтливе переливчасте світло прикрасило похмуру синяву. Джесіба відмовила і натомість купила ручного кельпі, який постійно пердолив скляну стінку акваріума з грацією обкуреного студента.
Брайс подбала про те, щоб спекатися малого збоченця, і його дуже швидко вручили клієнту як подарунок.
Брайс зібралася з силами перед майбутньою роботою. Вона приготувалася не до паперової рутини чи зустрічей з клієнтами — а до того, що чекало на неї сьогодні ввечері. Помагайте їй боги, коли Аталар про це пронюхає.
Але думка про його вираз обличчя, коли він зрозуміє, що вона замислила… Так, це буде приємно.
Якщо вона виживе.
16
Корінь радості, який Рунн викурив десять хвилин тому з Флінном, виявився забійнішим, ніж казав його друг.
Рунн лежав на своєму ліжку у фейських навушниках, спеціально виготовлених для загострених вух. Він заплющив очі й віддався музиці: гупання басів і наростання й шипіння звуків синтезатора понесли його кудись далеко-далеко.
Взутою ногою він відстукував розмірений ритм, а переплетені на животі пальці відбивали барабанний дріб, повторюючи кожну ноту мелодії, що підіймалася все вище й вище. З кожним подихом його відносило все далі від свідомості, наче його власний розум висмикнули на добру пару метрів із місця, де він зазвичай перебував, наче капітан за штурвалом корабля.
Рунн танув у глибокій релаксації, його кістки і кров перетворювалися на рідке золото. Кожна нота пульсувала у ньому, а всі дратівні, різкі слова і гнів витікали з нього, зісковзуючи з ліжка, наче змії.
Рунн подумки посилав ці відчуття, які поволі покидали його, до бісової матері. Він прекрасно розумів, що затягнувся Флінновим косяком кореня радості через те, що годинами роздумував над паршивими наказами свого батька.
Нехай би той покидьок провалився у Хел.
Корінь радості обвив розум Рунна м’якими, лагідними руками і потягнув його до мерехтливого озерця.
Рунн вільно тонув у ньому, надто обм’яклий, щоб щось робити, окрім як віддаватися музиці, яка накривала його з головою. Його тіло поволі потопало у матраці, доки він зрештою не провалився у нього, опинившись серед тіней і зоряного світла. Струнна партія пісні витала над головою золотими нитками, що виблискували звуком. Чи досі він рухав своїм тілом? Повіки були надто важкі, щоб підняти їх і поглянути, чи це так.
Кімнату наповнив аромат бузку і мускатного горіха. Жінка, фейка…
Якщо це одна з дівуль, які розважалися внизу, заявилася до його кімнати, сподіваючись осідлати Принца фейрі й добряче попітніти, то на неї чекало велике розчарування. Зараз він був не у формі для перепихону. Принаймні для такого, який буде чогось вартий.
Його повіки були неймовірно важкі. Треба розплющити очі. Де ж його бісова здатність контролювати власне тіло? Навіть його тіні відплили геть — надто далеко, щоб їх прикликати.
Аромат посилився. Він знав цей запах. Знав так само добре, як і…
Рунн підірвався, розплющив очі й побачив сестру, яка стояла біля підніжжя ліжка.
Губи Брайс ворушилися, очі кольору віскі були повні стриманого здивування, але він не чув жодного її слова, жоднісінького…
О. Точно. Навушники. Оглушлива музика.
Несамовито кліпаючи і скрегочучи зубами, опираючись наркотику, який намагався затягнути його назад, униз, усе нижче й нижче, Рунн зняв навушники і натиснув паузу на своєму телефоні.
— Що?
Брайс стояла, спершись на його облуплений дерев’яний комод. Принаймні вона була нормально вдягнена — нарешті, — хоча її розмальовані джинси і кремовий светр лишали небагато простору для фантазії.
— Я сказала, що в тебе полопаються барабанні перетинки, якщо ти слухатимеш музику на такій гучності.
У Рунна паморочилося у голові, і він, примружившись, закліпав, дивлячись на ореоли зоряного світла, яке танцювало над головою сестри і в неї під ногами. Він знову кліпнув, відганяючи аури, які затуманювали його зір, і вони зникли. Кліпнув ще раз — і вони з’явилися знову.
— Це не галюцинації, — пирхнула Брайс. — Це справді я.
Його рот був за тисячу кілометрів звідси, але він спромігся спитати:
— Хто тебе впустив?
Деклан і Флінн були внизу, разом із пів дюжиною їхніх кращих воїнів. Кількох із них він би і на квартал не підпустив до своєї сестри.