Усмішка Даніки згасла.
— Знаю. Будемо й далі годувати їх відмовками, доки все не налагодиться.
Дякувати Хтоні за Даніку — у неї завжди був план на будь-який випадок.
Брайс сунула мобільний до сумочки, лишивши материне повідомлення без відповіді.
Коли вони дійшли до Брами у серці Старої Площі, сонце осяювало лише верхній край її кварцової арки — дзеркально чистої, як прозорий ставок, — і його промені переломлювалися й кидали маленькі веселки на прилеглу будівлю. У День літнього сонцестояння, коли сонце ставало з Брамою в одну ідеальну лінію, воно всю площу заливало веселками, яких було стільки, що здавалося, наче гуляєш усередині діаманта.
Навколо сновигали туристи, через усю площу повзла довга черга — усі чекали можливості сфотографуватися з шестиметровою міською пам’яткою.
Браму Старої Площі — одну з семи міських брам, вирізьблених із величезних брил кварцу, який видобували у Лаконських горах на півночі, — часто називали Брамою Серця — завдяки її розташуванню у самісінькому центрі Місяцеграда. Інші шість брам були рівновіддалені від неї і стояли на дорогах, які вели з обмурованого міста.
— Нехай уже зроблять спеціальний перехід через площу для місцевих, — пробурмотіла Брайс, проштовхуючись повз туристів і вуличних торговців.
— І почнуть брати з туристів штрафи за те, що плетуться мов черепахи, — буркнула у відповідь Даніка, утім блиснула широкою вовчою усмішкою до молодої людської пари, яка, упізнавши її, пороззявляла роти і почала поспішно фотографувати.
— Цікаво, що б вони подумали, якби знали, що ти вся у фірмовому соусі того нічного сталкера, — пробурмотіла Брайс.
— Дурепа, — штовхнула її ліктем Даніка, дружньо махнула до туристів і рушила далі.
По інший бік Брами Серця, серед невеличкого натовпу торговців, які продавали їжу і туристичні цяцьки, тягнулася друга черга людей, які чекали можливості наблизитися до золотої плити, що виступала з південного боку воріт.
— Це ще крізь них продиратися доведеться, — промовила Брайс, насуплено дивлячись на туристів, які нудилися під пекучим сонцем.
Але Даніка різко зупинилася і повернулася кутастим обличчям до Брами і пам’ятної таблички.
— Давай загадаємо бажання.
— Я не хочу стояти у цій черзі.
Зазвичай вони просто викрикували свої бажання у повітря пізніми вечорами, коли підхмелені поверталися з «Білого Ворона» і площа була порожня. Брайс перевірила час, глянувши на екран свого мобільного.
— Хіба тобі не треба вирушати до Коміціуму? — До п'ятивежової фортеці Губернатора було щонайменше п’ятнадцять хвилин ходу.
— Ще є час, — відповіла Даніка і, схопивши Брайс за руку, потягла подругу крізь натовп до справжньої туристичної принади Брами.
На висоті трохи більше метра над землею з кварцу виступала плита — блок із суцільного золота з сімома різними дорогоцінними каменями, які позначали сім різних кварталів міста, та з вигравіруваними під ними емблемами кожного району.
Смарагд і троянда позначали П’ять Троянд. Опал і пара крил — ЦДР. Рубін і серце — Стару Площу, сапфір і дуб — Місячний Ліс. Аметист і людська долоня — Асфоделеві Луки, тигрове око і змія — М’ясний Ринок. А онікс — такий чорний, що поглинав світло, — і череп зі схрещеними кістками позначали Кістяний Квартал.
Усередині півкола з дорогоцінних каменів і вигравіруваних емблем злегка виступав маленький кругленький диск. Його метал був затертий незліченними дотикам рук, лап, плавників та інших прерізних кінцівок.
На табличці поруч був напис: «Торкаєтесь на власний страх і ризик. Не користуватися у проміжку між заходом і сходом сонця. Порушники будуть оштрафовані».
Схоже, у людей в черзі, які чекали можливості доторкнутися до диска, страху не було.
Двоє підлітків-перевертнів — судячи з їхніх запахів, з родини котячих — хихотіли й підохочували один одного, штовхаючись ліктями і дражнячись, кожен провокуючи іншого торкнутися диска.
— Жалюгідне видовище, — промовила Даніка, рушивши повз чергу, огороджувальні мотузки і, схоже, знуджену охоронницю — молоду фейку — у самий початок. З кишені шкіряної куртки Даніка дістала жетон і потрусила ним перед охоронницею, яка заціпеніла, зрозумівши хто вліз без черги. Фейка відступила, навіть не глянувши на золоту емблему — лук у вигляді півмісяця з накладеною стрілою.
— У службовій справі Допоміжних сил міста, — заявила Даніка з незворушним виразом обличчя. — Це лише на хвилинку.
Брайс придушила смішок, прекрасно уявляючи сердиті погляди у спину від людей з черги.