Рік тому Командиру 33-го вистачило розуму не встрявати між ними, коли Рунн кинувся на Аталара, вдосталь наслухавшись його єхидних коментарів щодо розкішної вечірки на честь Дня весняного рівнодення, яку Михей влаштовував кожного березня. Він зламав Аталару кілька ребер, але покидьок зумів заїхати йому кулаком по обличчі та зламати носа, заливши кров’ю мармурову підлогу танцювальної зали пентхауса Коміціуму. Вони були не настільки розлючені, щоб вивільнити свої сили посеред переповненої зали, а ось кулаки з цим впоралися просто прекрасно.
Рунн прикинув, скільки проблем він матиме, якщо знову вдарить особистого асасина Губернатора. Можливо, достатньо, щоб Гіпаксія Енадор відмовилася від ідеї вийти за нього заміж.
— Ти з’ясував, що за демон це зробив? — вимогливо спитав Рунн.
— Той, що їсть на сніданок маленьких принців, — промуркотів Гант.
Рунн вищирився.
— Стули пельку, куцокрилий.
Над пальцями янгола затанцювала блискавка.
— Певно, легко язиком молоти, коли батько тебе спонсорує, — Гант вказав на білий будинок. — Він і його тобі купив?
На зустріч Аталаровій блискавці, яка обплітала його стиснуті кулаки, піднялися магічні тіні Рунна, від чого припарковані за ним автівки затремтіли. У своїх родичів на Авалені він навчився надавати тіням твердої форми — хльоскати ними, як батогами, використовувати їх як щит і завдавати ними болісних страждань. Фізичних і психічних.
Але змішувати магію і наркотики було поганою ідеєю. Що ж, тоді в хід знову йдуть кулаки. Вистачить лише одного удару, просто у писок Аталару…
— Зараз не час і не місце, — загарчав Деклан.
Він мав рацію. Навіть Аталар, здається, згадав про оторопілих перехожих, які подіставали телефони і записували їх на відео. І про червоноволосу жіночу фігуру, яка вже наближалася до кінця кварталу.
— Бувайте, недоумки, — самовдоволено всміхнувся Гант і рушив за Брайс. Блискавка шугнула по тротуару за ним.
— Не здумай пускати її до Королеви Змій, — гаркнув Рунн у спину янголу.
Аталар озирнувся через плече, підібгавши сірі крила. Його здивоване кліпання підказало Рунну, що він не знав про плани Брайс. По тілу Рунна пробігли приємні мурашки. Але Аталар рушив вулицею далі, повз перехожих, які притискалися до будинків, намагаючись триматися від нього якнайдалі. Погляд воїна був зосереджений на незахищеній шиї Брайс.
Флінн струсив головою, наче мокрий пес.
— Щиро кажучи, я не впевнений, що це була не галюцинація.
— Якби ж, — пробурмотів Рунн. Йому хотілося викурити ще пригорщу кореня радості, щоб якось заспокоїтися після такого. Але якщо Гант Аталар наглядав за Брайс… Рунн чув немало чуток про те, що Гант робив зі своїми ворогами, і знав, що той, хоча і був першорядним придурком, ставав безжальним, упертим і вкрай жорстоким, коли справа доходила до усунення загрози.
Гант нізащо не ослухається наказу і захищатиме її. Що б не трапилося.
Рунн пильно вдивлявся їм услід. Брайс пришвидшилася — Гант підлаштувався під її темп. Вона вповільнилася — він зробив те саме. Вона відтісняла його вправо, все напористіше — з узбіччя на зустрічну смугу, — і він мало не потрапив під машину: водій різко звернув, і янгол відскочив на тротуар.
Рунну навіть захотілося простежити за ними, щоб подивися на боротьбу характерів.
— Мені треба випити, — пробурмотів Деклан. Флінн його підтримав, і парочка попрямувала назад до будинку, залишивши Рунна одного на вулиці.
Чи було випадковим збігом те, що вбивства відновилися у той самий час, коли батько наказав йому знайти Ріг, який зник за тиждень до загибелі Даніки?
Це було… дивно. Наче сама Урд шепотіла, підштовхуючи їх усіх.
Рунн збирався дізнатися чому. Почавши з пошуку того злощасного Рога.
17
Брайс саме виштовхнула Ганта на зустрічну смугу, коли він спитав:
— Ти поясниш мені, чому я мушу всю ніч волочитися за тобою, як той пес?
Брайс сунула руку до кишені джинсів і вийняла папірець, а тоді мовчки простягла його Ганту.
Він нахмурив брови.
— Що це?
— Мій список підозрюваних, — відповіла вона, дозволивши йому лише мигцем глянути на імена, і знову сховала папірець до кишені.
— Коли ти його склала?
— Учора ввечері, на дивані, — солодко промовила вона.
М’яз на його підборідді нервово смикнувся.
— І коли ти збиралася мені про це сказати?
— Після того, як ти провів цілий день, вважаючи мене безмозкою дурепою, яку більше цікавив манікюр, ніж вирішення цієї справи.