Людиноподібні, але не людські. Повністю зелені, помережані прожилками нефриту і золота, з вузькими зіницями, які зараз, у тьмяному складовому світлі, були ледь помітні. Очі змії.
Або Королеви Змій.
19
Брайс закинула полотняну сумку на плече, роздивляючись Королеву Змій.
— Милий костюмчик.
Жінка усміхнулася, показавши білосніжні зуби — і трохи довші й тонші ікла.
— Милий охоронець.
Брайс знизала плечима, поки перевертниця обводила своїми зміїними очима Ганта з ніг до голови.
— Трохи недалекий, але встигає опинитися у потрібну мить у потрібному місці.
Гант напружився. Але фіолетові губи жінки вигнулися в кривій посмішці.
— Ніколи не чула, щоб Ганта Аталара так описували, але впевнена, що генерал це оцінить.
Почувши своє майже забуте звання, Гант стиснув зуби. Так, Королева Змій, найімовірніше, застала часи Падіння і, цілком можливо, знала Ганта не як тріарія 33-го чи Тінь Смерті, а як генерала Ганта Аталара, Головнокомандувача усіх легіонів Архангелиці Шахари.
А Брайс уже два дні морочила йому голову. Вона озирнулася і побачила, що Гант оцінювально роздивляється Королеву Змій і чотирьох фейців обабіч неї. Перебіжчики з двору її батька — наймані вбивці, навчені володіти не лише зброєю, а й різноманітними отрутами — особливою фішкою королеви.
Жоден з них не виказав, що знає Брайс.
Королева Змій схилила голову набік, колихнувши чорним шовком гостро підстриженого волосся. Унизу на ринку сновигав натовп, не знаючи, що їхня правителька вшанувала їх своєю присутністю.
— Схоже, ти робила покупки.
Брайс злегка знизала плечима.
— Полювання на знижки — це моє хобі. А ваше царство — найкраще місце для цього.
— Я думала, твоя начальниця платить тобі достатньо, щоб тобі не доводилося економити. І користуватися сіллю.
Брайс змусила себе усміхнутися і втримати рівне серцебиття, прекрасно розуміючи, що жінка могла помітити її хвилювання. Могла відчути страх. І, мабуть, те, яка саме сіль лежить у сумці, що висить у неї на плечі.
— Те, що я достатньо заробляю, не означає, що мене можна обдирати.
Королева Змій перевела погляд із неї на Ганта.
— Чула, вас двох бачать разом по всьому місту.
— Це секретна інформація, — загарчав Гант.
Королева Змій вигнула доглянуту чорну брову, і її маленька родимка просто під зовнішнім краєм ока поповзла вгору. Блиснувши золотим манікюром, вона сунула руку в кишеню комбінезона і вийняла запальничку у формі аспіда, який нападає, інкрустовану рубінами. За мить у її фіолетових губах з’явилася сигарета, і Брайс із Гантом мовчки дивилися — а охоронці стежили за кожним їхнім рухом, — як вона запалила сигарету і затягнулася. Випустивши темними губами струмінь диму, вона промовила:
— Останнім часом стає все цікавіше.
Брайс розвернулася до виходу.
— Ага. Ходімо, Ганте.
Один із охоронців заступив їй дорогу — два метри фейської грації і м’язів.
Брайс різко зупинилася. Гант ледь не врізався у неї — його гарчання було першим і останнім попередженням фейцю.
Але охоронець лише дивився на свою королеву відсутнім і відданим поглядом. Мабуть, під дією отрути, яку вона виділяла і роздавала своєму найближчому оточенню.
Брайс озирнулася і глянула на Королеву Змій, яка досі стояла, спершись на поруччя, і курила сигарету.
— Вдалий час для справ, — зауважила королева, коли ключові гравці збираються на Саміт. Стільки владних еліт, і всі зі своїми… інтересами.
Гант стояв досить близько до Брайс, і вона спиною відчула дрож, яка пробігла по його могутньому тілу, і — вона могла заприсягтися — поколювання його блискавки. Але він нічого не сказав.
Королева Змій лише вказала на прохід за нею, блиснувши золотими нігтями.
— До мого кабінету, якщо ваша ласка.
— Ні, — промовив Гант. — Ми йдемо.
Брайс ступила до королеви.
— Ведіть, Ваша Величносте.
І королева повела. Гант, який ішов поруч, палав гнівом, але Брайс не зводила очей з лискучого бобу жінки попереду, який погойдувався з боку в бік. Охоронці трималися за кілька кроків позаду — на відстані, яка здалася Ганту безпечною, і він прошепотів:
— Це жахлива ідея.
— Уранці ти розводився про те, що я не роблю нічого путнього, — прошепотіла у відповідь Брайс, проходячи за Королевою Змій в арку і спускаючись чорним ходом. Знизу почулося ревіння і підбадьорливі вигуки натовпу. — А тепер, коли я щось таки роблю, ти знову скиглиш? — Вона пирхнула. — Опануй себе, Аталаре.