— Я ні слова не скажу, — кивнув Гант.
Брайс зміряла його очима, а тоді розвернулася до залізних дверей.
— Вважай це подарунком на день народження, Леле, — пробурмотіла вона крізь метал.
Зітхнувши, залізні двері відчинилися, виявляючи сходи, встелені зеленим килимом, що вели вниз до бібліотеки. Гант ледь не врізався у Брайс, коли між ними виринула Лехаба, сяючи яскравим вогником, і промуркотіла:
— Привіт.
Янгол роздивився вогняну спрайту, яка зависла сантиметрів за тридцять від його обличчя. Завбільшки вона була з долоню Брайс, а над її крихітною голівкою звивалася копиця полум’яного волосся.
— Ну хіба ж ти не красуня, — промовив Гант низьким і м’яким голосом, від якого усі інстинкти Брайс різко прокинулися і випросталися.
Лехаба зажеврілася ще сильніше, обхопивши себе пухкими рученятами і схилила голову набік.
Брайс отямилася від враження, яке справив на неї голос Ганта. — Припини вдавати з себе скромницю.
Лехаба палко зиркнула на Брайс, але Гант підніс до неї палець, запрошуючи сісти.
— Ходімо?
Лехаба почервоніла, зробившись ледь не рубіновою, але підлетіла до його пошрамованого пальця і всілася, сором’язливо усміхаючись до янгола.
— Він дуже милий, Бібі, — зауважила вона, поки Брайс спускалася сходами вниз, де вже замиготіла сонцеподібна люстра. — Не розумію, чого ти стільки скаржишся на нього.
Брайс сердито озирнулася до вогняної спрайти. Але Лехаба зачарованими телячими очима дивилася на янгола. Гант криво усміхнувся Брайс, спускаючись за нею в саме серце бібліотеки.
Вона швидко відвернулася.
Можливо, Лехаба мала рацію щодо його зовнішності — він справді нічого.
Брайс відчувала кожен крок униз, кожен шелест крил Ганта, який ішов одразу за нею. Вона усвідомлювала, що повітря навколо наповнювалося його подихом, його силою і волею.
Окрім Джесіби, Сирінкса і Лехаби, разом з нею тут, унизу, була лише Даніка.
Сирінкс, який саме прокинувся од сну, побачив, що у них гість, — і постукав маленьким лев’ячим хвостиком по оксамитовому дивану.
— Сирі каже, що ти можеш його почухати, — сказала Лехаба Ганту.
— Гант зайнятий, — промовила Брайс, прямуючи до стола, на якому вона залишила розгорнуту книгу.
— То Сирі вміє говорити?
— З її слів, уміє, — пробурмотіла Брайс, шукаючи очима… так, вона поклала список на столик Лехаби. Вона рушила до нього, вгрузаючи високими підборами у килим.
— Тут, певно, тисячі книжок, — сказав Гант, оглядаючи височезні стелажі.
— О так, — погодилася Лехаба. — Але половина з них — це приватна колекція Джесіби. Деякі книги датуються ще…
Брайс застережливо кахикнула.
Лехаба показала їй язика і змовницьки зашепотіла до Ганта:
— Бібі дратується, бо не може скласти свій список.
— Я дратуюся, тому що зголодніла, а ти весь ранок наче скалка У дупі.
Лехаба поспішно злетіла з пальця Ганта до свого столика, де плюхнулася на ляльковий диванчик і сказала янголу, який, здавалося, не знав, чи хмуритися йому, чи сміятися:
— Бібі вдає з себе злюку, але насправді вона добра душа. Вона викупила Сирі, тому що Джесіба збиралася подарувати його одному клієнту — якомусь воєначальнику з Фаркаанських гір…
— Лехабо…
— Це правда.
Гант оглянув розмаїття тераріумів і рептилій у них, а тоді вдивився у порожні води величезного акваріума.
— Я думав, що він — якась вишукана домашня тваринка.
— О, так і є, — сказала Лехаба. — Сирінкса забрали від матері ще дитинчам, а потім десять років продавали по всьому світу. Потім Сирі придбала собі Джесіба, а потім його викупила Брайс — тобто, купила йому волю. У неї навіть відповідний документ є. Більше його ніхто не зможе купити, — спрайта вказала на химеру. — Зараз цього не видно, коли він ось так лежить, але на передній правій лапі у нього є тавро звільнення. Офіційний знак і все таке.
Гант відірвав погляд від похмурих вод акваріума і глянув на Брайс.
Вона схрестила руки на грудях.
— Що? Це ж було твоє припущення.
Його очі блиснули. Хтозна, що це означало.
Утім, вона намагалася не дивитися на його зап’ясток — на літери «SPQM», витаврувані на ньому. Цікаво, чи він теж опирався бажанню глянути на нього; чи розраховував колись теж отримати тавро звільнення.
Але до нього заговорила Лехаба:
— А скільки потрібно, щоб викупити тебе, Аті?
— Леле, це нечемно, — вклинилася Брайс. — І не називай його Аті. Вогняна спрайта випустила клубок диму.