— Ми з ним з одного Дому, й обоє раби. Моя прабабуся билася у його 18-му Легіоні під час їхнього повстання. Я маю право спитати.
При згадці про повстання обличчя Ганта зробилося кам’яним, але він підійшов до дивана, дозволив Сирінксу обнюхати його пальці, а тоді почухав звіра за оксамитовими вушками. Сирінкс тихенько загурчав від задоволення, а його лев’ячий хвіст обм’якнув.
Від побаченого у Брайс защеміло у грудях, і вона спробувала заглушити це відчуття.
Гант шелеснув крилами.
— Мене продали Михею за вісімдесят п’ять мільйонів золотих марок.
Чіпляючись підборами за килим, Брайс підійшла до столика Лехаби і схопила її планшет. Спрайта знову підлетіла до янгола.
— Я коштую дев’яносто тисяч золотих марок, — зізналася Лехаба. — А Сирі — двісті тридцять три тисячі.
Гант зиркнув на Брайс.
— Ти стільки заплатила?
Брайс сіла за робочий стіл і вказала на сусідній стілець поряд.
Янгол слухняно підійшов — нарешті.
— Я отримала знижку для працівників — п’ятнадцять відсотків. І ми уклали угоду.
Назвімо це так.
Але Лехаба заявила:
— Джесіба забирає частину платні з кожної зарплати.
Брайс загарчала, стримуючи бажання придушити спрайту подушкою.
— Бібі виплачуватиме борг, доки їй не виповниться триста років. Хіба що вона відмовиться здійснити Занурення. Тоді вона просто не доживе до закінчення виплат.
Гант опустився на стілець, і його крило легенько зачепило руку Брайс. М’якіше за оксамит, ніжніше за шовк. Він різко підібгав крило, наче цей контакт був для нього нестерпний.
— Але навіщо?
— Тому що той воєначальник мордував би його, щоб зробити з нього бойового звіра, а Сирінкс — мій друг, і мені остогиділо втрачати друзів.
— Я думав, що в тебе купа грошей.
— Аж ніяк, — промовила вона, розділяючи склади.
Гант насупився.
— Але твоя квартира…
— Це квартира Даніки, — відповіла Брайс, не маючи сили підвести на нього очі. — Вона купила її, щоби вкласти кудись гроші. Власницями записані ми обидві. До смерті Даніки я навіть не знала про існування цієї квартири. І я продала би її, але у квартирі наворочена система безпеки і першокласні захисні заклинання…
— Я розумію, — промовив Гант, і вона здригнулася від доброти у його очах. Від жалю в його погляді.
Даніка загинула, і вона лишилася сама, і… Брайс перехопило подих.
Після смерті Даніки вона відмовилася відвідувати психолога. Протягом року мати записувала її на прийом за прийомом, але Брайс на жоден не прийшла. Вона купила собі ароматерапевтичний розпилювач, прочитала книжки про дихальні техніки та й по всьому.
Вона знала, що варто сходити. Психотерапія допомагала багатьом — рятувала безліч життів. Юніпер відвідувала психотерапевта ще з підліткового віку і розповідала всім охочим про те, як це прекрасно і життєво важливо.
Але Брайс не пішла — не тому, що не вірила, що не вийде. Ні, вона знала, що вийде, що психотерапія допоможе і, ймовірно, покращить її самопочуття. Або принаймні надасть необхідні для цього засоби.
Саме тому вона і не пішла.
З того, як Гант дивився на неї, Брайс здалося, що він це знає — що розуміє, чому вона так протяжно видихнула.
Шукай там, де болить найбільше.
Мерзотниця. Пішла ця Королева Змій у Хел разом зі своїми порадами.
Вона увімкнула планшет Лехаби. На екрані з’явилися вовк і вампірка. Парочка стогнала, переплітаючись голими тілами.
Брайс засміялася.
— І ти покинула дивитися оце, щоб прийти і набридати мені, Леле?
Атмосфера в кімнаті розрядилася, наче печаль Брайс дала тріщину, коли та побачила, як вовк натягує вампірку, що несамовито стогнала.
Лехаба знову почервоніла, ставши рубінового кольору.
— Я хотіла зустрітися з Аті, — пробурмотіла вона, прокрадаючись назад на свій диванчик.
Гант мимоволі хихикнув.
— Ти дивишся «Страхи і трахи»?
Лехаба різко підвелася.
— Він називається не так! Брайс, це ти підмовила його так сказати?
Брайс закусила губу, щоб не засміятися, і натомість схопила ноутбук, виводячи на екран свою переписку з Терціаном.
— Ні, я тут ні до чого.
Гант насторожено-здивовано вигнув брову.
— Я подрімаю з Сирі, — оголосила Лехаба усім присутнім. Одразу після її слів на антресолях гупнуло щось важке.
Рука Ганта потягнула до стегна — імовірно, до схованої там зброї, — але Лехаба прошипіла у бік поруччя:
— Не смійте порушити мій сон.