— Ні. І такий стан речей мене цілком влаштовує. Батько багато розповідав мені про те, як там, на війні. Мені неприємно уявляти те, що Ф’юрі бачить і з чим стикається.
Кров, бруд і смерть, наука проти магії, машини проти ванірів, хімічні бомби і бомби першосвітла, кулі та ікла.
Служба в армії була обов’язковою для всіх, хто належав до класу перегринів, окрім Нижчих: усі люди мали відслужити в армії три роки. Рендалл ніколи цього не казав, але Брайс завжди знала, що роки, проведені на фронті, залишили глибокі шрами не лише на його тілі, але й на душі. З примусу вбивати собі подібних — нелегке завдання. Але астері погрожували: той, хто відмовлятиметься, заплатить за це своїм життям. А потім життям своїх рідних. Тих, хто вижив, робили рабами, а на їхніх зап’ястках навічно набивали ті ж літери, що спотворювали й шкіру Ганта.
— Чи може бути, що вбивця Даніки міг бути пов’язаний з…
— Ні, — прогарчала Брайс. Нехай зараз їхні стосунки з Ф’юрі були геть зіпсовані, але вона це знала. — У Ф’юрі з Данікою були різні вороги. Щойно Бріґґс опинився за ґратами, Ф’юрі зникла з мого життя. — Відтоді Брайс її не бачила.
Намагаючись змінити тему, вона спитала:
— Скільки тобі років?
— Двісті тридцять три.
Подумки щось підрахувавши, вона нахмурилася.
— То під час повстання ти був зовсім молодий? І вже командував легіоном? — Невдале повстання янголів відбулося двісті років тому, він був неймовірно юним — за ванірськими стандартами, — щоб його очолювати.
— Мої здібності зробили мене безцінним для людей, — він підняв долоню, і його пальці обвила блискавка. — Надто добре вмів убивати, — Брайс буркнула на знак згоди. Гант пильно подивився на неї: — Ти колись убивала?
— Так.
Його очі спалахнули здивуванням. Але Брайс не збиралася вдаватися у подробиці того, що сталося з Данікою на останньому курсі інституту, коли вони обидві опинилися у лікарні. У Брайс була скалічена рука, а викрадений мотоцикл перетворився на купу металобрухту.
З іншого кінця бібліотеки озвалася Лехаба:
— Бібі, не будь такою таємничою! Я стільки років хочу про це дізнатися, Аті, але вона ніколи не розповідає мені нічого пристойного…
— Припини, Лехабо, — Брайс охопили спогади про ту подорож. Усміхнене обличчя Даніки на сусідньому лікарняному ліжку. Те, як Торн ніс Даніку сходами їхнього гуртожитку, коли вони повернулися додому, попри її протести. Як зграя тиждень клопоталася біля них. Як одного разу Наталі з Зельдою повиганяли хлопців, щоб вони могли влаштувати дівочий кіновечір. Але все це не могло зрівнятися з тим, що змінилося між ними з Данікою під час тієї поїздки. Остання перешкода впала, і відкрилася правда.
Я люблю тебе, Брайс. Мені дуже шкода.
Заплющ очі, Даніко.
У її грудях розкрилася жахлива, зяюча рана.
Лехаба досі буркотіла, але Гант спостерігав за обличчям Брайс.
— У тебе лишився якийсь приємний спогад з останнього тижня життя Даніки? — спитав він.
Кров вирувала по всьому її тілу.
— Я… у мене їх багато.
— Обери один, і ми з нього розпочнемо.
— Це так ти змушуєш свідків говорити?
Він відкинувся на спинку стільця, зручно вмостивши крила. — Так ми з тобою почнемо складати список.
Вона підвела очі, оцінюючи його пильний погляд, його впевненість, яку він, здавалося, випромінював, і важко ковтнула.
— Татуювання у мене на спині — того тижня ми з нею одночасно зробили тату. Одного вечора ми страшенно нализалися, і я була така п’яна, що навіть не знала, що вона мені обрала, доки не минуло похмілля.
Його губи смикнулися.
— Сподіваюся, це принаймні було щось хороше.
У Брайс защеміло у грудях, але вона усміхнулася.
— Так, хороше.
Гант нахилився вперед і постукав пальцем по аркушу.
— Запиши це.
Брайс записала.
— Що Даніка робила того дня, перш ніж ви зробили татуювання? — спитав він.
Його голос був спокійний, але він стежив за кожним її рухом. Ніби щось зчитував, оцінюючи те, чого вона не бачила.
Щоб уникнути цього надто проникливого погляду, Брайс узяла ручку і почала записувати спогад за спогадом з останнього тижня життя Даніки: дурне бажання, загадане біля Брами Старої Площі, піца, яку вони з Данікою їли біля прилавка магазину, потягуючи пиво й теревенячи про все на світі. Перукарня, де Брайс гортала бульварні журнали, поки Даніці підфарбовували її фіолетові, сині й рожеві пасма. Продуктова крамниця двома кварталами нижче, де вони з Торном знайшли Даніку, яка запихалася чипсами, за які ще не заплатила, — потім вони ще довго її дражнили. Університетська спортивна арена, де вони з Данікою хтиво поглядали на гарячих хлопців з команди Ітана під час тренування з сонцеболу, жартома обираючи собі кавалерів… Вона все писала і писала, доки на неї знову не почали тиснути стіни.