— На жаль, я не маю змоги це з’ясувати, — дещо роздратовано відказала Такер. — Я намагалася зв’язатися з ним, щоб поставити кілька запитань, і мені повідомили, що він приєднався до групи добровольців, які вирушили до Нового Орлеана допомагати постраждалим від Катріни.
— Чорт забирай! — скрикнула Амая. Джонсон і Дюпре позирнули на неї, розуміючи значущість цієї інформації. — Сховався в усіх на видноті. Агентко Такер, чи має дітей Бред Нельсон?
— Він має двох синів та одну доньку. Вік дітей — дванадцять, шістнадцять і вісімнадцять років. Є одна цікава деталь... Нельсон та його дружина живуть нарізно. Вони ще не розпочали процесу розлучення офіційно, проте мешкають у різних будинках відтоді, як перебралися сюди. Першою переїхала жінка — це сталося вісім місяців тому, за кілька днів до вбивства Ендрюсів. Три місяці по тому він наслідував її приклад, коли домігся переведення до тутешнього відділку задля возз’єднання родини.
— Мабуть, його дружина була ініціаторкою розірвання стосунків, — зазначив Дюпре.
— Я теж так вважаю, — мовила Такер. — Той факт, що Нельсон поїхав за нею до іншого міста, свідчить, що він цінує свою сім’ю і не хоче зруйнувати те, що будував, будучи представником тієї категорії чоловіків, які не визнають, що у подружніх взаєминах іноді виникають проблеми. Нельсон має звичайну роботу, ніколи не виявляв особливих професійних талантів, їздить на сімейному седані «Ford Crown Victoria» 2001 року випуску. На світлині, що лежить переді мною, детектив позує у скромному костюмі та краватці — такі можна придбати в будь-якому універмазі. Він відповідає профілю вбивці.
— Це лише доводить, що Нельсон — консервативний чоловік, як і мільйони американців. Не бачу нічого дивного в його бажанні возз’єднатися зі своєю родиною. Чому він мав би не хотіти цього? Ви сказали, що процес розлучення ще не розпочато, — заперечив Джонсон.
— Крім того, — повела далі Такер із певним злорадством, — він вперше виїхав на завдання з рятувальною групою десь за п’ятнадцять днів після вбивства Ендрюсів у Ґальвестоні. Йдеться про організацію «Врятуй мене», до складу якої входять пожежники, поліціянти й кваліфікований персонал. Вони виїжджають до районів, уражених стихійним лихом. Діють лише в межах нашої країни. За пів години я маю поговорити з очільницею групи, щоб уточнити дати й місця, де працював Нельсон.
— Здається, він хороша людина... — зауважив Джонсон.
— Агентко Такер, — втрутилася Амая, — я маю чіткий портрет Ленкса, а ще — програму, що встановлює паралелі між обличчями й допомагає опізнати людину навіть після пластичної операції. Мені потрібна ота світлина детектива Нельсона.
— Я відправлю її на вашу електронну пошту, хоча сумніваюсь, що вона стане вам у пригоді, — відповіла Такер.
— Взагалі-то мені потрібні світлини всіх його рідних. А також їхні імена.
— Емерсон подбає про це, — пообіцяла Такер.
Дюпре взяв слово й підійшов до гучномовця, не відриваючи пильного погляду від Джонсона.
— Треба якнайшвидше дізнатися з надійних джерел, чи був Нельсон на місці вбивства інших родин. Волонтерська група, що негайно виїжджає до вражених ураганом районів, дає йому ідеальне алібі й привід пересуватися всією країною, але, попри це, йдеться про непрямі докази. Попереду багато роботи. Підозрюю, що саме з цієї причини капітан Рід із Ґальвестона так поспішав передати нам знімки, прикріплені до справи про вбивство Ендрюсів. Необхідно поговорити з ним. Хороша робота, агентко Такер, агенте Емерсоне. Я подзвоню вам, щойно будуть якісь новини. А ви телефонуйте мені.
Джонсон здійняв руку з явним наміром зупинити його.
— Агентко Такер, ви нічого не сказали про релігію. Мартін Ленкс був глибоко релігійною людиною. Ми всі згодні з тим, що його своєрідні уявлення про гріх були надзвичайно важливими й безпосередньо вплинули на рішення вбити власну родину. Чи відвідує церкву Бред Нельсон?
Такер помовчала кілька секунд, перш ніж відповісти:
— Ми ще не знаємо напевно, бо мали недостатньо часу... Та все вказує на те, що він атеїст.
Коли зв’язок обірвався, Амая була певна, що під пишними вусами агента Джонсона промайнула посмішка.
Спецагентка Стелла Такер підкреслила ручкою назви місць, що їх диктувала по телефону очільниця організації «Врятуй мене». Водночас вона порівнювала ці дані зі списком відгулів, узятих Нельсоном після переведення до центрального відділку Маямі. Останній документ щойно надійшов із департаменту поліцейського персоналу.
— Бруксвіль, Оклагома. Техас, маленьке містечко поблизу Альворда. Тампа у Флориді й Новий Орлеан, Луїзіана, — повторювала вона, ставлячи помітки в списку. — А ви цілком певні, що детектив Нельсон побував у всіх цих місцях?
— Щотижня волонтери надсилають нам свої робочі графіки, на основі яких ми складаємо список рятувальників, готових до виїздів.
У разі виникнення надзвичайної ситуації ми телефонуємо тим, хто має змогу приєднатися до групи. Насамперед нас цікавлять люди, які перебувають поблизу місця катастрофи, хоча траплялося, що ми викликали деяких співробітників з іншого кінця країни. Проблема в тому, що йдеться про поліціянтів, пожежників, санітарів і лікарів.
Ви ж розумієте, що реальність іноді вносить корективи в їхні графіки — чергування в надурочний час, справи, що потребують більше уваги, необхідність проводити рятувальні операції в рідному місті. Не забувайте, що добровольці здебільшого платять за проїзд із власної кишені, ми не можемо вимагати від них обов’язкової присутності, наче в школі. Коли ми попереджаємо їх про виїзд, вони зв’язуються з очільником групи — саме він просить нас відрядити більше людей, якщо ті, до кого ми звернулися, не можуть приїхати. Цього разу групу очолює Мейґс. Він — один із наших найбільш досвідчених співробітників, пожежник із Бостона, чудова людина. Наразі Мейґс перебуває в Новому Орлеані зі своєю групою.
— Так, у відділку, де працює детектив Нельсон, мені повідомили, що він вилетів туди, але нам треба зв’язатися з ним. Нічого важливого, — збрехала вона. — Якщо він допомагає добровольцям у місті, куди дістався ураган, я не хочу турбувати його. Ось чому мені хотілося отримати підтвердження перебування Нельсона в Новому Орлеані.
— Я не знатиму цього напевно, доки не поговорю з очільником групи. Нельсон погодився приєднатися до них і має приїхати, якщо йому ніщо не завадить... Я можу дати вам номер Мейґса. Остання інформація, що надійшла від нього, була такою: вони дісталися міста Кеннер, зупинилися на пожежній станції в аеропорту Луї Армстронга й планують вирушити до лікарні «Черіті».
Такер занотувала номер, подякувала співрозмовниці, обірвала зв’язок і відразу зателефонувала Мейґсу.
«Телефон абонента вимкнений або перебуває поза зоною досяжності».
— Клятий ураган, — прошепотіла жінка.
Вона обвела кружальцем Кейп-Мей, Нью-Джерсі, та Кіллін, Техас.
У лютому та березні присутність Нельсона в цих місцях не була підтверджена. Тоді він ще служив у Ґальвестоні й, ясна річ, перебував там у грудні, коли вбили Ендрюсів. Дюпре сказав, що подзвонить капітану. Якщо вона теж зателефонує до центрального відділку поліції Ґальвестона, то наразиться на ризик, що хтось розповість про це начальнику, а той у свою чергу сповістить Дюпре. Такер не сумнівалася, що ґальвестонська поліція вважатиме дивним той факт, що ФБР намагалося зв’язатися з нею двічі за день. До того ж такий вчинок буде хибним, якщо зрештою вона помилиться.
Такер знала, що думають про неї колеги, але їй було байдуже. Вона вже давно зрозуміла на власному досвіді, що єдина непростима помилка — діяти всупереч своїм переконанням. Вона була розумною, і це давало їй дві переваги. По-перше, Такер не тішилася ілюзіями стосовно того, що структура на кшталт ФБР може сприяти кар’єрному росту жінки, тим паче, якщо вона — афроамериканка. По-друге, навіть якщо колеги змінять думку про неї, вони назвуть її досягнення «результатами спільних зусиль».
Агентка знову набрала номер Мейґса й вимкнула слухавку, щойно почувши голосове повідомлення. Кілька секунд вона дивилася на телефон так, наче перед нею був незнайомий предмет. Вираз її обличчя видався би дурним або розгубленим будь-якій людині, що не знала її особисто.