— Гадаєте, Нельсон якось вплинув на службову недбалість?
— Що? Що ви кажете? Звісно ні! — В його голосі відчувалося глибоке обурення. — Нельсон не був повністю зосереджений на розслідуванні, бо думав лише про те, щоб добитися переведення до Флориди. Він літав туди у всі вільні від роботи дні. Відтоді як Сара покинула його, він жив заради однієї мети — возз’єднатися з нею. Нельсон поводився інакше, робив незвичні для нього вчинки. Мабуть, старався виконати те, що пообіцяв мені, — змінитися, стати кращим і насамперед заслужити прощення Сари.
— І одним із таких вчинків був вступ до рятувальної волонтерської групи?
— Так. Він кілька разів виїжджав з ними до місць, де пройшло стихійне лихо. Ще тоді, коли працював у нас.
— Чи не могли би ви уточнити дати його виїздів? Скільки їх було?
— Наскільки мені відомо, сьогодні ввечері наші працівники вже надали інформацію вашому агенту, який зателефонував до відділку...
Джонсон кинув суворий погляд на Дюпре, неначе раптом згадав, як сильно він розсердився на Такер.
— Я не маю цих даних у себе вдома, — повів далі капітан, — а зараз департамент персоналу зачинений. Я можу надіслати вам їх завтра вранці, але мені здається, що Нельсон здійснив два виїзди: першого разу він взяв відгул у лютому й вирушив до якогось іншого штату — не пригадую, куди саме, — а другого разу це сталося в середині березня, за кілька днів до його переїзду до Флориди. Я пам’ятаю його останню подорож, тому що вони залишилися в Техасі — допомагали ліквідувати наслідки катастрофи поблизу Кілліна, де пройшло кілька торнадо.
— Капітане Ріде, говорить інспекторка Саласар. Ви знаєте детектива Нельсона дванадцять років. Чи є Нельсон релігійною людиною?
Хоча запитання було простим, він довго розмірковував над відповіддю. Мовчанка настільки затягнулася, що Амая подумала, що на лінії виникли завади.
— Капітане, ви почули те, що я спитала?
— Я чудово все почув. Річ у тім, що, якби ви поставили мені це запитання торік, я б розреготався. Нельсон — добрий, щирий, великодушний чоловік, що має багато чеснот. Однак він лається як чорт і геть не схожий на тих, хто ходить до церкви.
— Що ж змінилося?
— Кілька місяців тому, після від’їзду Сари, я побачив Нельсона на одній із центральних вулиць міста. Я опустив віконце, щоб спитати його, що він робить так далеко від свого району. Та не встиг нічого сказати, бо раптом він увійшов до церкви. Я був ошелешений. Підняв віконце й поїхав звідти.
— Ви певні? Часом не пам’ятаєте, що то була за церква?
— Так, церква Святих Ангелів-Охоронців. Розташована в середмісті.
— Ви розмовляли з ним про це?
— Ні, я нічого не питав... Було очевидно, що Нельсон не хотів, аби хтось дізнався його секрет. Він оглянув вулицю з обох боків, перш ніж увійти туди, неначе побоюючись, що хтось із знайомих побачить його. Якщо він бажав тримати свою віру в таємниці, мені не варто було лізти в чужі справи, хіба ні? Думаю, що такий чоловік, як Нельсон, вважав відвідування церкви ознакою слабкості.
Амая глянула на Дюпре й заперечно хитнула головою. Якими би мотивами не керувався Рід — дружбою або відданістю колективу, — їм не вдасться витягти з нього більше інформації.
— Капітане, дякую, що приділили нам час. Ви дуже допомогли, — сказав Дюпре й обірвав зв’язок.
— Гадаєте, він був цілком щирим? — спитав Джонсон.
Цієї миті двері розчахнулися, і агент Булл жестом покликав Дюпре до коридору. Той здійняв палець, попереджаючи його, що треба зачекати. Потім відповів Джонсону:
— Гадаю, капітан нічого не приховував від нас, хоча не знаю, чи був він щирим із самим собою. А яка ваша думка?
— Рід сказав, що Нельсон був дуже суворим із власними дітьми, тобто поводився як Ленкс. Він мав стільки ж дітей, скільки Ленкс, — двох синів та одну доньку. Вельми підозріло, що він таємно відвідував церкву, не афішуючи своєї набожності. Аналогічним чином міг би діяти Ленкс.
Амая щось продивлялася на своєму комп’ютері.
— Так, я теж звернула на це увагу, — мовила вона. — Тому я й запитала у капітана, чи не пам’ятає він назви церкви. Йдеться про католицьку церкву Святих Ангелів-Охоронців. Нам відомо, що Ленкс по-своєму розумів релігію, але мені важко повірити, що такий затятий лютеранин змінив релігійні вподобання. Не вірю я і в те, що він погодився би дати дітям інше виховання. Чесно кажучи, щось не сходиться.
— Що ви думаєте про ту пожежу в Бостоні? — поцікавився Дюпре.
— Я вважаю, що Ленкс здатен влаштувати її, — відказала Амая. — Слід визнати, що пожежа, внаслідок якої згоряє будинок і лице постраждалого спотворюється, — ідеальний привід розпочати все з нуля, здобути нове обличчя, нові документи... На мою думку, Ленкс настільки впевнений у собі, що пожертвував би зовнішністю.
— У Бостоні не могло статися багато пожеж у той період, коли зник Ленкс, причому жертв мало бути десять. — Пальці Джонсона застрибали над клавіатурою його комп’ютера. — Ось воно. Пожежа у старовинній будівлі. Десятеро загиблих, двоє людей отримали легкі поранення, одна особа перебуває у важкому стані; чоловік, чиї ініціали збігаються з ініціалами Бреда Нельсона, самостійно вибрався звідти, але впав біля дверей. Пожежники ледве встигли витягти його до того, як будівля обвалилася. Деякі тіла були майже повністю знищені, і не всіх жертв вдалося опізнати. Судячи з усього, там проживало декілька нелегалів. Я не стверджую, що це сталося, але було б неважко привласнити ідентичність особи, що загинула внаслідок пожежі. Ленкс міг підійти до охопленого вогнем будинку, проникнути всередину, отримати опіки і вчасно вискочити, дозволивши пожежникам врятувати його. Звучить дико, проте, як сказала Саласар, такий тип був би здатен піти на це й навіть вчинити щось значно страшніше.
Детектив Булл знову підійшов до дверей і виразно глянув на Дюпре. Жоден із них не зронив жодного слова. Агент здійняв руку, просячи його ще трохи почекати.
— Продовжуйте, Джонсоне.
Джонсон провів кінчиком язика по верхній губі, прикритій пишними вусами. Кілька секунд агент вдивлявся в обличчя детектива Булла, який завмер у дверному отворі. Зрештою він відірвав погляд від Булла й провадив далі:
— Ця інформація змусила мене згадати слова Джозефа Ендрюса. Коли він спілкувався з Нельсоном, його найбільше вразило, що той натякав, мовляв, було б краще, якби хлопець загинув разом зі своїми рідними. Джозеф не казав нічого конкретного — скидалося на те, що детектив навіяв йому такі відчуття своєю поведінкою. Пригадую, що Нельсон говорив щось подібне під час нашої розмови.
— Я не погоджуюсь, — сказала Амая. — Він радше констатував факт: хлопець дуже пригнічений і може погано закінчити, якщо не опанує себе.
— Не забуваймо, що рівно вісім місяців тому Нельсон вирішив стати добровольцем і приєднатися до рятувальної групи, що займалася усуненням наслідків стихійних лих, — повів далі Джонсон. — Саме тоді, коли сталися перші вбивства і його сім’я почала розпадатися. Історія повторювалася...
Детектив вирушив до іншого штату, який цілком міг виявитися Нью-Джерсі. Підтверджено, що він був у Кілліні, коли вбили сім’ю Мейсонів. Нам бракує даних, які мала відправити Такер. Ми не знаємо, скільки разів його відпускали з роботи після переїзду до Маямі, але слід визнати, що поки що все сходиться. Рятувальники носять значок і мають при собі портфельчик; їм видають спеціальний дозвіл на вільне пересування територіями, враженими ураганом. А люди завжди добре реагують на появу поліціянтів, надзвичайників, будь-кого, хто видає себе за одного з них, — підсумував Джонсон, дивлячись на Амаю. — Навіть якщо йдеться про чоловіка з такими потворними шрамами, як у Нельсона.
— Гадаю, він міг скористатися чимось на кшталт посвідчення, — припустила вона. — До того ж обирав слушну мить, коли родина почувається вразливою, розгубленою і засмученою через зруйновану оселю. Аж раптом з’являється незнайомець, чиє обличчя відбиває сліди подібного жахіття. Якщо він уміє спілкуватися, то має шанс пробудити в їхніх душах співчуття і встановити тісний емоційний контакт, неможливий з кимось здоровим, нормальним і неушкодженим... Саме така довіра потрібна йому, щоб обеззброїти людей. У будь-якому разі не варто поспішати. Ми не знаємо, чи був він у Нью-Джерсі, і навіть якщо це правда, не виключено, що йдеться про випадковість, надзвичайно підозрілу випадковість, так само як і той факт, що просто зараз він перебуває у Новому Орлеані. Ми маємо терміново знайти його групу, але діяти обережно, щоб Нельсон не помітив, що ми стежимо за ним. Необхідно з’ясувати, як і коли група прибула туди і де рятувальники перечікують ураган. Підозрюю, вони обрали місце, дуже подібне до цього.