Голова. Ваш час скінчився.
Шпол. Я зараз. Так от. Тепер: що таке Зелена Кобила? Як відомо, у житті кобили бувають вороні, булані, инші, але зелені кобили бувають тільки в літературі. Проте нас зараз цікавить не цей бік справи, а от що. Кажуть, що Зелена Кобила має бути безконечною новелою, романом, епопеєю і т.д. Я, власне, з усим цим згоден, бо, справді, нерозумно б було заперечувати те, чого ще не знаєш. Але мені здається, що тут зарані треба з'ясувати один момент, щоб запобігти можливих непорозумінь. Справа ходить про той випадок, коли б із Зеленої Кобили вийшов роман. Це дуже важлива справа. Бо романи романам — рознь! Бувають романи ті, що в житті, а бувають ті, що в літературі. У житті, як відомо, романом зветься така форма відносин, де людина починає з того, що обдурює себе, а кінчає тим, що обдурює инших. (По залі спертий подих). У літературному романі зовсім навпаки. Там людина і починає, і кінчає тільки тим, що обдурює инших, себе ж вона ніколи не обдурює! (Заля покаянно мовчить). От у цьому і вся ріжниця. Але вона повинна стати тою провідною зіркою, що буде освітити як кожному з нас, так і нашій Зеленій Кобилі. І особливо останній. Бо коли хто з нас і впаде під тягарем своєї облуди і брехні, то великого нещастя од того не трапиться: инші заступлять його. А хто заступить Зелену Кобилу, цю вічно солодку надію облудного людського життя? Хто її заступить, коли вона випаде...
Голова. Товаришу, ви вже давно переступили свій час.
Шпол. Я зараз. (По залі невдоволена ворухня). Резолюцію. Товариші! Отже, з усіх точок зору і з усіх кутків погляду нам до зарізу треба Зеленої Кобили. Нам треба її так, як Колумбові Індії, і нам треба її так, як Америці Колумба. Доки нам пріти на печі? Хай живе Колумбів шлях до Індії! Хай живе винайдена Колумбом на шляху до Індії Америка! Іще хай живе розумність! Годі нам бути дурними!
Голова. Я мушу вас припинити.
Шпол. Зараз. От тільки я не зовсім згоден, що кобила наша має бути зелена. Чому саме зелена? А чому не золота? Я розумію, що колір її зовнішнього вигляду чудесно відбито в цім слові — «зелена». Але хіба ж справа тільки в цьому? А зміст? Де внутрішній зміст? Де те слово, що в ньому, мов у кришталевій воді, відзеркалилися б, — як сказав один українського походження письменник, — усі чудесні властивості цієї чистокровної тварини? На мою думку, «Золота Кобила» ось...
Голова. Я позбавляю вас слова.
Шпол. Одну хвилину. Чого ви сікаєтеся?
Голова. Прошу залишити трибуну.
Шпол. Мені тільки одну…
Голова. Я вам не даю.
Шпол. Я прошу тільки ще…
Голова. Я забороняю.