— Розумію.
Фігурка, що сиділа напочіпки, не ворухнулася.
— Ти казав, що поведеш нас, — промовив Мюріз. — Фрименів ведуть чоловіки, що знають смак крові. Куди б ти нас повів?
— У Кралізек, — сказав Лето, не зводячи очей з дрібної фігурки.
Мюріз сердито глянув на нього, звівши брови над очима індигового кольору. Кралізек? Це не просто війна чи революція, це Битва Тайфуну. Це слово з найдавніших фрименських легенд означало битву, що має відбутися при кінці світу. Кралізек?
Високий фримен конвульсивно ковтнув слину. Цей недоросток так само непередбачуваний, як міський денді! Мюріз звернувся до малої фігурки:
— Жінко! Лібан вахід! — наказав він. «Принеси нам меланжевий напій!»
Вона завагалася.
— Роби, що він каже, Сабіхо, — промовив Лето.
Вона схопилася на ноги, різко обернулася. Дивилася на нього, неспроможна відірвати погляд від обличчя.
— Знаєш її? — спитав Мюріз.
— Це небога Намрі. Прогрішилася перед Джакуруту, і її вислали до вас.
— Намрі? Але…
— Лібан вахід, — сказав Лето.
Вона минула їх, рвонулася крізь водні печаті, і вони почули швидкий тупіт її ніг.
— Далеко не зайде, — промовив Мюріз. Торкнувся пальцем боку носа. — Кревна Намрі, ех. Цікаво. І чим же вона прогрішилася?
— Дозволила мені втекти.
Лето обернувся і пішов слідом за Сабіхою. Застав її, як вона стояла на краю канату. Лето підійшов до неї і глянув униз, на воду. На найближчих пальмах сиділи птахи, він чув їхні крики, биття крил. Робітники з гучним скреготом розчищали пісок. Лето стояв так само непорушно, як Сабіха, дивлячись униз, вглиб у воду, на відблиски, що спалахували на ній. Краєчком ока побачив блакитних папуг на пальмових гілках. Один із них перелетів через канат. Лето побачив, що птах відбивається у срібному вируванні риб, що вони рухаються разом, наче птахи й хижі риби пливуть у тій самій небесній тверді.
Сабіха кашлянула.
— Ти мене ненавидиш, — сказав Лето.
— Ти мене зганьбив. Ти зганьбив мене перед моїм народом. Вони зібрали Існад і вислали мене сюди, щоб я тут утратила воду. Усе через тебе!
Мюріз поблизу них засміявся.
— Тепер ти бачиш, Лето-Батогу, що наша Духовна Ріка має багато приток.
— Але моя вода пливе в моїх жилах, — промовив Лето, обернувшись. — Це не притока. Сабіха — фатум мого видіння, і я пішов за нею слідом. Я втік крізь пустелю, щоб знайти своє майбутнє тут, у Шулоху.
— Ти і… — Він вказав на Сабіху й зареготав, закинувши голову назад.
— Це буде не так, як хтось із вас може уявити, — промовив Лето. — Пам’ятай про це, Мюрізе. Я знайшов сліди свого хробака.
В очах з’явилися сльози.
— Він віддає воду мертвим, — прошепотіла Сабіха.
Навіть Мюріз дивився тепер на нього з благоговінням. Фримени ніколи не плачуть, хіба що це найглибший дар душі. Майже засоромившись, Мюріз закрив свій ротовий клапан, насунув каптур джебали на самісінькі брови. Лето глянув на чоловіка й сказав:
— Тут, у Шулоху, досі моляться за росу на краю пустелі. Йди, Мюрізе, і молися за Кралізек. Обіцяю тобі: він настане.
Мова фрименів вирізняється значною стислістю, точним відчуттям експресії. Вона занурена в ілюзію абсолютів. Її засновки є родючим ґрунтом для абсолютистських релігій. Ще більше від того фримени люблять моралізувати. Протиставляють жахливу нестабільність усіх речей та інституціолізовані твердження. Кажуть: «Ми знаємо, що немає зведення усього доступного знання — це застережено для Бога. Але чого люди можуть навчитися, те вони можуть і вмістити». З цього гострого, як вістря ножа, підходу до Всесвіту виростають фантастичні вірування про знаки й віщування та про їхню власну долю. Таке походження їхньої легенди про Кралізек: війну при кінці світу.
— Його утримують у безпечному місці, — сказав Намрі, посміхаючись до Ґурні Галлека у квадратній кам’яній кімнаті. — Можеш вислати звістку про це своїм друзям.
— Де це безпечне місце? — спитав Галлек. Йому не подобався тон Намрі, він почувався зв’язаним наказами Джессіки. Клята чарівниця! Її пояснення не мали жодного сенсу, крім перестороги, що може статися, якщо Лето не запанує над своїми страхітливими пам’ятями.
— Місце безпечне, — відповів Намрі. — Це все, що я можу тобі сказати.
— Звідки ти знаєш?
— Я отримав дистранс. Сабіха з ним.
— Сабіха! Вона лише дозволить йому…