І все-таки пісок за розбитим канатом зоставався вологим, а це свідчило про те, що приземкувата копиця вітряної пастки досі функціонувала.
Упродовж кількох місяців після втечі з Табру блукачі по черзі шукали притулку в кількох таких місцях, що стали безлюдними через Пустельного Демона. Ганіма не вірила в Пустельного Демона, хоча годі було заперечити очевидний доказ — зруйнований канат.
Інколи вони діставали з північних селищ звістки, передані збунтованими мисливцями за прянощами. Кілька ’топтерів — дехто запевняв, що не більше шести, — здійснювало розвідувальні польоти, розшукуючи Стілґара, але Арракіс великий, а його пустеля прихильна до втікачів. За сповіщеннями, пошуково-знищувальні сили виконували завдання знайти Стілґарову групу, проте ці сили на чолі з колишнім табрійцем Буєром Аґарвесом мали й інші обов’язки та часто поверталися до Арракіна.
Бунтівники запевняли, що між ними й людьми Алії немає особливих сутичок. Непередбачувані вилазки Пустельного Демона призвели до того, що першочерговим клопотом Алії та наїбів стала палацова гвардія. Навіть контрабандистам дісталося, але вони начебто нишпорили в пустелі в пошуках Стілґара, прагнучи здобути призначену за його голову винагороду.
Стілґар завів свою групу до джедіди одразу ж, перед учорашніми сутінками, керуючись непомильним відчуттям вологи, яку занюхав ніс старого фримена. Він обіцяв, що невдовзі вони вирушать на південь, між пальми, але уникав називати точну дату. Хоча за голову Стілґара призначили ціну, за яку колись можна було купити планету, він здавався найщасливішим та найбезтурботнішим із людей.
— Це добре місце для нас, — сказав він, вказуючи на досі справну вітряну пастку. — Наші друзі залишили нам трохи води.
Тепер їхня група була невеликою: всього шістдесят людей. Старих, хворих і надто юних відправили на південь до пальм, де їх прийняли вірні родичі. Залишилися тільки найстійкіші, і вони мали багатьох друзів на півночі та півдні.
Ганіма міркувала, чому Стілґар уникав обговорення того, що відбувається з планетою. Невже він цього не бачив? Коли канати зруйнували, фримени відступили до північної та південної ліній, які обмежували колись їхні володіння. Цей рух міг бути лише сигналом про те, що незмінно діялося з Імперією. Одна ситуація була дзеркальним відображенням другої.
Ганіма всунула руку під комір дистикоста й знову його запечатала. Попри всі гризоти, тут вона почувалася напрочуд вільною. Внутрішні життя перестали їй надокучати, хоча інколи вона чула, як їхні спогади проникають у її свідомість. Із цих спогадів вона знала, якою була ця пустеля колись, до початку екологічної трансформації. Насамперед вона була значно сухішою. Ця неремонтована вітряна пастка досі діяла, бо працювала з більш вогким повітрям.
Численні створіння, що колись цуралися цієї пустелі, тепер зважилися поселитися тут. Багато членів їхньої групи зауважили, як поширилися денні сови. Навіть зараз Ганіма бачила сорокуш. Вони підстрибували й пританцьовували довкола комах, що кишіли у вологому піску при краю розбитого канату. Борсуків помічено небагато, зате було безліч кенгурових мишей.
Новими фрименами керував забобонний страх, а Стілґар був не кращим од решти. Джедіду повернули пустелі після того, як її канат розбили вп’яте за одинадцять місяців. Чотири рази тутешні мешканці ремонтували скоєні Пустельним Демоном спустошення, а потім не мали вже надлишку води, щоб ризикнути черговою її втратою.
Так само було в інших джедідах і на багатьох старих січах. Вісім із дев’яти нових поселень покинуто. Багато старих січей були переповнені, як ніколи досі. І тоді, як пустеля ввійшла в нову фазу, фримени повернулися до давніх звичаїв. У всьому бачили лихі віщування. Чи ж хробаки не ставали дедалі рідшими всюди, крім Танзеруфт? Це був присуд Шай-Хулуда! Бачили мертвих хробаків, хоча ніхто не міг сказати, чого вони померли. Невдовзі після смерті вони поверталися у пустельний прах, але ті розкришені остови, на які натикалися фримени, наповнювали спостерігачів жахом.
Минулого місяця група Стілґара набрела на такий остов, і їм знадобилося чотири дні, аби змахнути з себе відчуття зла. Ці останки тхнули кислою й отруйною гнилизною. Розкладений остов знайдено на вершині гігантського викиду прянощів, прянощі переважно пропали.
Ганіма відвернулася від канату й озирнулася назад, на джедіду. Просто перед нею лежала зруйнована стіна, яка колись оточувала муштамаль, маленький клаптик саду. Вона із затятою цікавістю досліджувала це місце і знайшла в кам’яній коробці запас пласких прісних меланжевих хлібців.