— Скільки людей знає про цих тигрів?
— Цей левенбрех, який їх тренує, один пілот транспортного корабля, ви і, звичайно… — Він стукнув себе по грудях.
— А закупники?
— Вони нічого не знають. Чого ви боїтеся, принцесо?
— Мій син, скажімо так, вразливий.
— Сардаукари не розкривають таємниць, — промовив він.
— Як і мертві.
Вона простягла руку й натисла червону клавішу під освітленим екраном.
Лазійські тигри відразу ж підвели голови. Встали, глянули на узгір’я, на левенбреха. Рухаючись як один, обернулися і почали стрибками здійматися узгір’ям.
На вигляд спокійний, левенбрех натис клавішу на консолі. Зберігав певність рухів, але, оскільки коти продовжували бігти в його напрямку, запанікував, дедалі сильніше натискаючи клавішу. На його обличчі з’явився приголомшений вираз, а рука шарпнулася до робочого ножа при поясі. Цей рух був запізнілим. Пазуриста лапа вдарила його в груди й звалила на землю. Коли він упав, другий тигр ухопив його зубами за шию і трусонув, переламавши хребет.
— Дбайливе ставлення до кожної деталі, — промовила принцеса. Обернулася і застигла, побачивши, як Тийканік витяг ножа. Але він простяг його їй, руків’ям уперед.
— Можливо, ви хотіли б скористатися цим ножем, щоб зайнятися іншою деталлю, — сказав він.
— Вклади його назад у піхви й припини клеїти дурня! — розлютилася вона. — Часом, Тийканіку, ти намагаєшся мене…
— Він був хорошим чоловіком, принцесо. Одним із моїх найкращих.
— Одним із моїх найкращих, — поправила вона його.
Він глибоко, з тремтінням зітхнув і сховав ножа в піхви.
— А що з моїм пілотом корабля?
— Це матиме вигляд нещасного випадку, — сказала вона. — Порадиш йому бути вкрай обережним, коли він повертатиме нам тигрів. І, очевидно, коли доставлятиме наших звіряток людям Джавіда. — Вона глянула на його ніж.
— Це наказ, принцесо?
— Так.
— Тож чи маю я впасти на ніж, чи ви самі займетесь цією, гм, деталлю?
Вона глянула на нього з удаваним спокоєм, її голос був похмурим.
— Тийканіку, якби я не мала цілковитої певності, що з мого наказу ти впав би на свій ніж, ти не стояв би тут поруч зі мною озброєний.
Він ковтнув слину, не зводячи очей з екрана. Тигри знову жерли.
Вона уникала споглядати цю сцену й далі вдивлялася в Тийканіка, кажучи:
— Також сповістиш наших закупників, аби більше не привозили пар дітей, які відповідають опису.
— Як накажете, принцесо.
— Не розмовляй зі мною таким тоном, Тийканіку.
— Так, принцесо.
Її губи стислися в рівну лінію, тоді вона запитала:
— Скільки ще пар костюмів у нас зосталося?
— Шість комплектів, зокрема дистикости й піщане взуття, усі з нашитими відзнаками Атрідів.
— Матеріал так само розкішний, як і в тієї пари? — вона кивнула в бік екрана.
— Гідний королівської родини, принцесо.
— Дбайливе ставлення до деталей, — сказала вона. — Одежу буде вислано на Арракіс як подарунки для наших королівських родичів. Це будуть подарунки від мого сина, розумієш, Тийканіку?
— Цілком, принцесо.
— Нехай він напише відповідного листа. Слід указати, що він надсилає цей нікчемний одяг на доказ своєї відданості Дому Атрідів. Щось таке.
— І з якої нагоди?
— Це має бути день народження, свято чи щось схоже, Тийканіку. Залишаю це на твій розсуд. Я тобі вірю, мій друже.
Він мовчки глянув на неї.
Її обличчя скам’яніло.
— Ти справді мусиш це знати. Кому ще я можу довіряти після смерті мого чоловіка?
Він стенув плечима, думаючи, що вона достеменно уподібнилася до павука. Недобре було б вступати з нею в ближчі стосунки, як це, за його підозрою, зробив левенбрех.
— І, Тийканіку, — озвалася вона, — ще одна деталь.
— Так, принцесо.
— Мого сина вчили правити. Настане час, коли йому доведеться взяти меч у власні руки. Ти знатимеш, коли надійде ця мить. Я хочу мати негайну інформацію.
— Як накажете, принцесо.
Вона відкинулася назад, уважно вдивляючись у Тийканіка.
— Ти мене не схвалюєш, я це знаю. Але це для мене несуттєво, доки ти пам’ятаєш урок левенбреха.
— Він дуже добре ладнав зі звірами, але був одноразовим, так, принцесо.
— Я не це мала на увазі!
— Ні? Тоді… Я не розумію.
— Армія, — сказала вона, — складається з одноразових, цілковито замінних частин. Таким є урок левенбреха.
— Замінних частин, — промовив він. — Включно з найвищим командуванням?
— Без найвищого командування армія рідко коли має сенс існування. Саме тому ти негайно приймеш релігію Магді, одночасно розпочавши кампанію навернення мого сина.