— Третя моя звістка для принцеси Ірулан. Принцесо! Приниження — це річ, якої ніхто не може забути. Застерігаю тебе — тікай!
«Що він таке каже? — спитала себе Алія. — Ми принизили Ірулан, але… Чому він радить їй тікати? Я тільки-но вирішила!» Дрож страху пройняв Алію. Звідки Проповідник знав?
— Моя четверта звістка для Дункана Айдаго, — волав він. — Дункане! Тебе навчили вірити, що за відданість платять відданістю. Ох, Дункане, не вір історії, бо історія приводиться в рух тим, що саме рухається грішми. Дункане! Прийми наставлені тобі роги й роби те, що найкраще вмієш робити.
Алія аж прикусила долоню правої руки. Роги! Вона хотіла простягти руку й натиснути кнопку виклику стражників, але рука не підкорилася їй.
— Тепер я буду вам проповідувати, — сказав Проповідник. — Це проповідь пустелі. Я скерую її до вух Муад’Дібового духівництва, що сповідує екуменізм меча. О ви, ті, що вірять в явлене передвизначення! Чи ж не знаєте, що явлене приречення має свій демонічний бік? Кричите, що ви возвеличені, що живете у благословенних поколіннях Муад’Діба. Кажу вам, що ви відкинули Муад’Діба. У вашій релігії святість прийшла на зміну любові. Накликаєте на себе помсту пустелі!
Проповідник опустив голову, наче як для молитви.
Алія здригнулася від усвідомлення. Підземні боги! Цей голос! Він став розбитим за роки в палючих пісках, але міг бути залишком голосу Пола.
Проповідник знову здійняв голову. Його голос лунав над площею, де почало збиратися дедалі більше людей, приваблених цією чудасією з минулого.
— Так написано! — волав Проповідник. — Ті, хто молиться за росу на краю пустелі, викличуть потоп! Не уникнуть свого присуду через силу розуму! Розум переростає в гордість, а горді не знають, коли чинять зло.
Він притишив голос.
— Кажуть, що Муад’Діб помер через передзнання, що знання майбутнього його вбило і він перейшов зі світу дійсності до Алам аль-Митгаль. Кажу вам, що це ілюзія Майї. Такі думки не мають незалежного існування. Не можуть вийти з вас і зробити щось справжнє. Муад’Діб казав про себе, що не володіє магією рихані, якою міг би зашифрувати Всесвіт. Не сумнівайтеся в його словах.
І знову Проповідник звів угору руки, здійнявши голос до межі можливого:
— Перестерігаю Муад’Дібове духівництво! Вогонь на скелі спопелить вас! Ті, що надто добре засвоїли уроки самообману, згинуть від цього обману. Кров брата не може бути змита!
Він опустив руки, знайшов свого юного поводиря і покинув площу, перш ніж Алія зуміла вирватися з тремтячої нерухомості, що її охопила. Така безстрашна єресь! Це мусив бути Пол. Вона має застерегти своїх стражників. Вони не відважилися відверто виступити проти цього Проповідника. Події на площі внизу підтверджували це.
Попри єресь, ніхто й не ворухнувся, аби перепинити відхід Проповідника. Жоден із храмових вартових не кинувся за ним. Жоден прочанин не намагався його затримати. Цей харизматичний сліпий! Кожен, хто бачив або слухав його, відчував його силу, втілення божественного таланту.
Незважаючи на денну спеку, Алію обсипало холодом. Вона відчувала тонкий край руків’я Імперії, наче фізичну річ. Ухопилася за край шпигунського вічка, наче намагалася втримати свою владу, думаючи при цьому про її крихкість. Рівновага сил між Ландсраадом, ДАПТ і фрименами тримала серцевину влади, у той час як Космічна Гільдія та Бене Ґессерит діяли тихцем, у тіні. Контрабандне просочування технологічного розвитку з окраїнних частин найдальшого людського розселення підточувало центральну владу. Дозволені витвори підприємств іксіан і тлейлаксу не могли пом’якшити цей тиск. А за лаштунками постійно стовбичив Фарад’н із Дому Корріно, спадкоємець титулу та претензій Шаддама IV.
Без фрименів, без монополії Дому Атрідів на геріатричні прянощі та хватка, якою вона тримає Імперію, ослабне. Уся сила розпливеться. Вона вже відчувала, як влада вислизає їй з рук. Люди слухають цього Проповідника. Втихомирити його було б небезпечно, так само небезпечно, як дозволяти йому далі виголошувати ті ж слова, що їх він вигукував сьогодні на площі. Алія бачила перші ознаки своєї поразки, а обрис проблеми ясно постав у її мозку. Бене Ґессерит кодифікували цю проблему:
«Численне населення, контрольоване нечисленною, але потужною силою, є доволі звичною ситуацією у нашому Всесвіті. Ми знаємо основні умови, коли це численне населення може обернутися проти своїх правителів.
Перше: коли знайде лідера. Це найбільш невловима загроза для можновладців, бо вони мусять утримувати контроль над лідерами.