Айдаго напівлежав на дивані у вільній позі. На собі він мав чорно-зелену уніформу Дому Атрідів, без знаків розрізнення. Ця афектованість викликала таємний опір справжніх охоронців Алії, надто ж амазонок, які вихвалялися відзнаками свого рангу. Вони взагалі не любили присутності цього гхоли-мечника-ментата, тим паче що він був чоловіком їхньої повелительки.
— Тож племена хочуть, аби леді Джессіку повернули до Регентської Ради, — сказав Айдаго. — Як це можна…
— Висувають одностайну вимогу! — промовила Алія, вказавши на аркуш тисненого меланжевого паперу на дивані поруч із Ірулан. — Фарад’н — одна річ, але це… це тхне іншими розстановками!
— Що про це думає Стілґар? — спитала Ірулан.
— Його печатка на цьому папері! — відповіла Алія.
— Але якщо він…
— Як же він міг відмовити матері свого бога? — глузливо сказала Алія.
Айдаго підвів на неї погляд, думаючи: «З Ірулан вона дійшла до небезпечної межі». Знову питав себе, чому Алія повернула його сюди, знаючи, що він має бути на січі Табр, аби втілити в життя план викрадення. Невже вона почула звістку, яку вислав йому Проповідник? Згадка про це викликала у нього сильне сум’яття, аж до стискання грудей. Звідки цей жебрущий містик знав таємний сигнал, за допомогою якого Пол Атрід завжди викликав свого мечника? Айдаго прагнув залишити цю безглузду зустріч і повернутися до пошуків відповіді на це питання.
— Немає сумніву, що Проповідник покидав планету, — сказала Алія. — Гільдія не посміла б ошукати нас у таких справах. Я розпоряджуся, щоб його…
— Обережно! — промовила Ірулан.
— Справді, будьмо обережними, — підтримав її Айдаго. — Половина планети вірить, що він… — Айдаго знизав плечима, — …твій брат.
Айдаго сподівався, що йому вдалося вимовити це з належним спокоєм. Звідки той чоловік знав сигнал?
— Але якщо він кур’єр чи шпигун…
— Він не нав’язав контактів ні з ким із ДАПТ чи Дому Корріно, — сказала Ірулан. — Можемо бути певними…
— Не можемо бути певними ні в чому! — Алія не намагалася приховати своєї зневаги. Відвернулася від Ірулан, глянула на Айдаго. Він знав, чому він тут! Чого ж не поводився так, як вона сподівалася? Він присутній на Раді, бо тут Ірулан. Історію, яка привела принцесу Дому Корріно на лоно Атрідів, не можна забувати. Хто раз переметнувся на іншу сторону, може зробити це вдруге. Дункан за допомогою своїх ментатських здібностей мусить шукати хиби, тонкі відмінності в поведінці Ірулан.
Айдаго ворухнувся, глянув на Ірулан. Інколи йому був неприємним прямолінійний примус до ментатської діяльності. Він знав, що думає Алія. Ірулан теж це знала. Але ця принцеса — дружина Пола Муад’Діба — здобула моральну перемогу, ухваливши рішення, яке зробило її нижчою за королівську наложницю Чані. Не варто було сумніватися у відданості Ірулан королівським близнятам. Вона зреклася сім’ї та Бене Ґессерит, присвятивши себе Атрідам.
— Моя мати є частиною змови! — наполягала Алія. — Чого б інакше Сестринство вислало її сюди в такий час?
— Істерика нам не допоможе, — сказав Айдаго.
Алія відвернулася від нього, на що він і сподівався. Це дало йому змогу не бачити колись коханого обличчя, зараз настільки спотвореного одержимістю чужим духом.
— Ну, — озвалася Ірулан, — Гільдії не можна повністю довіряти у…
— Гільдія! — глузливо промовила Алія.
— Не можна виключати ворожості Гільдії чи Бене Ґессерит, — заговорив Айдаго. — Але мусимо внести їх до категорії вкрай пасивних войовників. Гільдія триматиметься своєї базисної засади: «Ніколи Не Правити». Вони — паразитарний наріст, і знають про це. Не зроблять нічого, аби вбити організм, який дає їм змогу жити.
— Їхнє уявлення про те, який організм дає їм змогу жити, може відрізнятися від нашого, — протягнула Ірулан. Це вперше вона вдалася до глузування, промовивши лінивою інтонацією: — Тут ти помилився, ментате!
Схоже було, що Алію це застало зненацька. Вона не сподівалася, що Ірулан вибере таку тактику. Це не був той спосіб дій, який хотів би випробувати змовник.
— Безсумнівно, — сказав Айдаго. — Але Гільдія не виступить явно проти Дому Атрідів. З іншого боку, Сестринство може ризикнути, вдавшись до політичного зламу, який…