«Дій як ментат», — подумав він. Що ж, це краще, ніж зациклюватися на тому, ким стала Алія. Він зосередився на її словах, відтворюючи їх на свій ментатський лад. Мечники? Колись це було його покликанням. Мечники — це, звичайно, більше ніж майстри бою сам на сам. Вони могли полагодити силові щити, розпланувати військову кампанію, організувати тилову підтримку військам, зімпровізувати зброю. Зіпсовані ментати? Очевидно, тлейлаксу далі тягли цю містифікацію. Сам Айдаго, як ментат, знав ламку непевність тлейлаксанського зіпсуття. Великі Доми, що придбали таких ментатів, сподівалися цілковито їх контролювати. Неможливо! Навіть Пітер де Вріс, що служив Харконненам під час їхньої атаки на Дім Атрідів, зберіг внутрішню гідність і наприкінці обрав смерть, а не відречення від свого «я». Лікарі Сук? Кондиціонування начебто гарантувало їхню вірність пацієнтам-власникам. Сукські лікарі стали дуже дорогими. Зростання попиту на сукців може спричинити значне перетікання коштів.
Айдаго зіставив ці факти зі зростанням попиту на фінансистів-книговодів.
— Перше обчислення, — сказав він, підкреслюючи тоном, що йдеться про певні висновки, здобуті шляхом індукції. — Останнім часом помічено зростання заможності Менших Домів. Деякі з них можуть тихцем наближатися до статусу Великих Домів. Така заможність може виходити лише з певних специфічних змін у політичних розстановках.
— Врешті-решт, ми приходимо до Ландсрааду, — промовила Алія, висловивши своє переконання.
— До наступної сесії Ландсрааду ще майже два стандартні роки, — нагадала їй Ірулан.
— Але політичні торги ніколи не закінчуються, — сказала Алія. — І я певна, що серед цих племінних підписувачів, — вона вказала на папір біля Ірулан, — є представники Менших Домів, становище яких змінилося на краще.
— Можливо, — погодилась Ірулан.
— Ландсраад, — промовила Алія. — Де знайти краще прикриття для Бене Ґессерит? А чи може бути кращий агент Сестринства, ніж моя мати? — Алія стала просто перед Айдаго. — То як, Дункане?
«Чому ти не дієш як ментат?» — спитав сам себе Айдаго. Зараз він бачив, куди скеровані підозри Алії. Зрештою, Дункан Айдаго довгі роки був особистим охоронцем леді Джессіки.
— Дункане? — наполягала Алія.
— Ти повинна вимагати детальної інформації про всі дорадчі законодавчі акти, які можуть готуватися до наступної сесії Ландсрааду, — сказав Айдаго. — Вони можуть зайняти таке правове становище, за якого Регентство не матиме змоги накласти своє вето на ухвали певного виду, зокрема ж ті, що стосуються оподаткування та контролю над картелями. Є ще й інші, але…
— Якщо вони займуть таке становище, — промовила Ірулан, — то це буде не дуже прагматична ставка з їхнього боку.
— Погоджуюсь, — підтримала її Алія. — Сардаукарам вибили зуби, а ми досі маємо наші фрименські легіони.
— Обережно, Аліє, — застеріг Айдаго. — Наші вороги не прагнуть нічого кращого, ніж виставити нас потворами. Байдуже, скількома легіонами ти командуєш, але влада в імперії, розпорошеній, як ця, остаточно спирається на загальне волевиявлення.
— Загальне волевиявлення? — спитала Ірулан.
— Ти маєш на увазі волевиявлення Великих Домів, — сказала Алія.
— І зі скількома Великими Домами ми постанемо перед цим новим союзом? — спитав Айдаго. — Гроші збираються у дивних місцях!
— Окраїни? — спитала Ірулан.
Айдаго знизав плечима. На це питання неможливо було відповісти. Усі підозрювали, що одного дня тлейлаксу або ж технологічні партачі на окраїнах Імперії анулюють ефект Гольцмана. Того дня щити стануть непридатними до вжитку. Уся хистка рівновага, яку підтримують планетарні феоди, перестане існувати.
Алія відмовилася обмірковувати таку можливість.
— Будемо їхати на тому, що маємо, — сказала вона. — А маємо цілковиту певність з боку директорату ДАПТ, що це ми спроможні знищити прянощі, якщо нас до цього змусять. Цим вони не ризикнуть.
— І знову повертаємося до ДАПТ, — промовила Ірулан.
— Хіба що комусь вдалося продублювати цикл «піщана форель — піщаний хробак» на іншій планеті, — сказав Айдаго. Питально глянув на Ірулан, помітно схвильовану цим питанням. — Салуса Секундус?
— Мої тамтешні контакти залишаються гідними довіри, — відповіла Ірулан. — Не Салуса.
— Отже, моя відповідь зостається в силі, — сказала Алія, вдивляючись в Айдаго. — Їдемо на тому, що маємо.
«Мій хід», — подумав Айдаго. Він сказав:
— Навіщо ти відірвала мене від важливої роботи? Ти могла б упоратися з цим самостійно.