«Не наближаються до мене, бо я небезпечна, — подумала вона. — Від мене тхне смородом того, кого боїться Алія».
Джессіка оглянула кімнату, зауваживши, як присутні відводять од неї погляд. Вони були такими наскрізь порожніми людьми, аж їй запраглося запротестувати криком проти виправдань їхнього безсенсового життя, а такі виправдання завжди були напоготові. Ох, якби тільки Проповідник міг побачити цю кімнату такою, якою вона була зараз!
Її увагу прикував уривок розмови по сусідству. Високий худорлявий священник промовляв до своєї групи, без сумніву, суплікантів під його опікою.
— Я часто мушу казати не те, що думаю, — промовив він. — Це зветься дипломатією.
Вибухнув надто гучний сміх, який дуже швидко затих. Члени групи знали, що Джессіка їх чула.
«Мій Герцог перевів би такого до найдальшого пекельного закутка, — подумала Джессіка. — Я не поквапилася з поверненням».
Тепер вона знала, що жила на далекому Каладані наче в ізольованій капсулі, куди доходили звістки лише про найбільш разючі ексцеси Алії. «Причиною цього стало моє дрімотне існування», — подумала вона. Каладан запевняв їй таку ж безпечну ізоляцію, як справді першорядний фрегат, що летить крізь космос усередині гайлайнера Гільдії. Можна відчути тільки найдужчі маневри, та й то лише як лагідні рухи.
«Яке спокусливе життя в спокої», — подумала вона.
Що більше бачила Джессіка при дворі Алії, то сильнішу симпатію відчувала до слів, які виходили з вуст цього сліпого Проповідника. Так, Пол міг промовити такі слова, дізнавшись, що сталося з його королівством. А Джессіка намагалася здогадатися, що почув Ґурні серед контрабандистів.
Джессіка зрозуміла, що її перша реакція на Арракін була правильною. Під час першого в’їзду до міста разом із Джавідом її увагу прикували броньовані екрани довкола домів, переходи й алеї під пильною охороною, терплячі чатові на кожному кроці, високі мури й глибокі підземелля, про які можна було здогадатися з товстих фундаментів. Арракін перетворився на місце скупців, місце зверхнє і самовпевнене, що закрилося у своїх жорстко окреслених межах.
Зненацька прочинилися малі бічні двері передпокою. Вони викинули авангард зі священних амазонок. Позаду, під їхнім прикриттям, гордовито виступала Алія, вона рухалася зі стриманою свідомістю своєї непідробної страшної сили. Риси Алії були спокійними; коли її погляд наткнувся на матір і затримався на ній, на обличчі не з’явилося жодної емоції. Але вони обидві знали, що битва розпочалася.
Джавід віддав команду відчинити гігантські двері до Великої Зали. Вони відкрилися, а їхній рух викликав тихе та неуникне відчуття прихованої енергії.
Алія стала побіч матері, а охоронці оточили їх.
— Зараз входимо, мамо? — спитала Алія.
— Найвищий час, — відповіла Джессіка. І подумала, побачивши зблиск радості в очах Алії: «Гадає, наче може знищити мене й залишитися безкарною. Вона божевільна!»
І Джессіка замислилася, чи не це мав на увазі Айдаго. Він переслав їй звістку, та вона не мала змоги відповісти. Така загадкова звістка: «Небезпека. Мушу з вами побачитися». Написано старим варіантом чакобса, в якій те специфічне слово «небезпека» насправді означало «змова».
«Побачуся з ним, тільки-но повернуся на Табр», — подумала вона.
Ось у чому помилка влади: вона врешті-решт є ефективною лише в абсолютному та обмеженому Всесвіті. Але базисним уроком нашого релятивістського Всесвіту є те, що речі змінюються. Кожна сила рано чи пізно стикається з більшою силою. Пол Муад’Діб виклав цей урок сардаукарам на Арракінській рівнині. Його потомки ще мусять засвоїти цей урок.
Першим суплікантом ранкової аудієнції був кадешіанський трубадур, прочанин із хаджу, гаманець якого викрали арракінські шахраї. Він стояв на зеленій кам’яній підлозі покою, але не промовляв благальних слів.
Джессіка захоплено споглядала на його відвагу зі свого місця, поруч із Алією на помості з сімома сходинками. Тут було розміщено ідентичні трони для матері та доньки, а увагу Джессіки привернуло те, що Алія сиділа праворуч, на чоловічому місці.
Стосовно ж трубадура з Кадеша, то було очевидним, що люди Джавіда пропустили його з огляду саме на ту рису, яку він зараз демонстрував: відвагу. Трубадур мав забезпечити дворянам у Великій Залі розвагу: таку йому призначили плату, раз грошей у нього не було.