Я знала, що Гелен займається сексом з цим чоловіком. І Сюзен теж. Я обдумувала це, уявляючи, як цей чоловік згорбиться над ніжним тілом Сюзен. Кладе руку на її груди. Я знала лише, що мріяти можна про хлопців таких, як Пітер, з несформованими м’язами і нерівномірним волоссям на бороді. Можливо, я спатиму з Расселом. Я намагалася продовжувати роздуми. Секс досі асоціювався в мене з дівчатами з батькових журналів, у яких усе було глянцево і сухо. Зі спогляданням. Люди ранчо, здавалось, були за межами цього, вони любили одне одного, не перебираючи. З дитячою чистотою й оптимізмом.
Чоловік підняв руки і глухим, низьким голосом проспівав привітання: група підхопила і потягнула це привітання, як грецький хор. У такі моменти можна було повірити, що Рассел уже відомий. Здавалося, він пропливав крізь щільнішу атмосферу, ніж усі ми. Він проходив серед групи, даючи благословення: руку клав на плече, шепотів якісь слова на вухо. Вечірка досі тривала, але тепер усі зосередили свою увагу на ньому, їхні обличчя прицільно поверталися, неначе за дугою сонця. Коли Рассел дійшов до Сюзен і мене, він зупинився і глянув мені у вічі.
— Ти тут, — сказав він, наче він чекав на мене. Неначе я запізнилася.
Я ніколи раніше не чула такого голосу — глибокий, повільний і впевнений. Його пальці натиснули мені на спину, це не було неприємно. Він був не набагато вищий від мене, але сильний і дебелий, цупкий. Його голову оточував ореол масного, брудного, злиплого волосся. Здавалось, його очі ніколи не зволожувалися, не вагалися, не відводилися. Зрештою, з того, як дівчата висловлювалися про нього, це стало зрозуміло ще раніше. Як він оглядав мене, наче хотів роздивитися мене усю наскрізь.
—Єва, — сказав Рассел, коли Сюзен відрекомендувала мене. — Перша жінка.
Я хвилювалася, що зроблю щось не так, покажу, що моя присутність тут — помилка.
— Насправді я Евелін.
—Імена відіграють важливу роль, чи не так? — сказав Рассел. — Але я не вбачаю змії в тобі.
Навіть таке незначне твердження заспокоїло мене.
— Як тобі наше святкування сонцестояння, Іві? — мовив він. — Наша місцина?
Його рука пульсуючими рухами робила масаж на моїй спині, тому я не могла висловлювати свою думку. Я глянула на Сюзен, усвідомлюючи, що небо потемніло, а я того й не помітила, що насувалася ще глибша темрява. Я відчувала сонливість від вогню і дурману. Я не їла, тож відчувала пульсацію в порожньому шлунку. Чи повторював він моє ім’я? Я не могла сказати. Сюзен усім тілом повернулася до Рассела, вона мимоволі потягнулася рукою до свого волосся.
Я сказала Расселу, що мені тут подобається. Інші безглузді, нервові зауваження, проте він отримував від мене зовсім іншу інформацію. І я ніяк не могла позбутися цього відчуття. Навіть згодом. Що Рассел міг читати мої думки так само легко, як, наприклад, узяти книжку з полиці.
Коли я усміхнулася, він підняв моє підборіддя своєю рукою.
— Ти актриса, — сказав він. Його очі палали, і я дозволила собі почуватися так само, як Сюзен, як дівчина, яка може здивувати чоловіка, якої йому хочеться торкатися.
— Так. Я це бачу. Ти стояла на скелі і дивилася на море.
Я сказала, що я не актриса, але моя бабуся була нею.
— Правильно, — сказав він. І як тільки я назвала її ім’я, він став ще уважнішим. — Я одразу ж уловив це. Ти схожа на неї.
Згодом я прочитаю про те, як Рассел шукав відомих людей, не зовсім відомих, а також дармоїдів, людей, яких він міг привабити і від кого міг поживитися, чиї авто він міг брати і в чиїх будинках міг жити. Який же він, мабуть, був радий моєму приїзду, навіть не довелося вмовляти. Рассел простягнув руку, щоб притягти Сюзен ближче. Коли я зустрілася з нею поглядом, вона неначе відступила. Я не думала до того моменту, що вона може нервуватися через мене і Рассела. Нове відчуття сили переплелося в мені, швидко затягнулось стрічкою, так незвично, що я не змогла розпізнати його.
— А ти опікуватимешся Іві, — мовив Рассел до Сюзен. — Гаразд?
Жоден з них навіть не глянув на мене. Повітря між ними наповнювалося символами. Рассел потримав мою руку якусь мить, його погляд обрушився на мене.
— Пізніше, Іві, — сказав він.
Тоді прошепотів кілька слів Сюзен. Вона повернулася до мене з новою хвилею завзяття.
— Рассел каже, що ти можеш залишитися, якщо хочеш, — сказала вона.
Я відчувала, якою енергійною вона ставала, коли бачила Рассела. Пожвавлена оновленою авторитетністю, розглядала мене, говорячи зі мною. Я не знала, як розуміти своє внутрішнє збудження — як страх чи як цікавість. Моя бабуся розповідала мені про отримання ролей — як швидко її вибирали серед групи.