Було щось особливе в тому, як він торкався гітари, перебирав струни, не утворюючи звук, — я ще не знала, як зрозуміти таку його стурбованість. Рассел не підняв погляду, коли Гелен почала шепотіти до Донни, просто тихо шепотіти. Щось про Мітча, мабуть, чи якусь дурницю, яку сказав Ґай, але коли Гелен і далі говорила, Рассел устав. Неквапливо приклав гітару до стільця, затримався, щоб переконатися, що вона стоїть непохитно, тоді поспішно підійшов і ляснув Гелен по обличчю.
Вона мимовільно скрикнула, видала дивний різкий звук. Її широко розплющені від болю очі швидко наповнилися каяттям. Швидко заморгала, щоб не покотилися сльози.
Тоді вперше я побачила, щоб Рассел відреагував у такий спосіб, виявив злість щодо нас. Він не міг ударити її — безглузде надто яскраве сонячне світло в після полуденний час робило це неможливим. Таке припущення було надто абсурдним. Я глянула по сторонах, шукаючи підтвердження жахливого порушення, але всі погляди були спрямовані деінде, або обличчя ховалися за масками осуду, начебто Гелен сама винна. Ґай, позіхаючи, почухався за вухом. Навіть Сюзен, здавалось, не звернула уваги на те, що сталося, неначе це було те саме, що звичайне рукостискання. Гіркота в роті, мій несподіваний, розпачливий шок, здавалось, був помилковий.
І зовсім скоро Рассел пестив волосся Гелен, потягував її за нерівні косички. Шепотів щось їй на вухо, вона усміхалася і кивала, неначе самовдоволена лялечка.
Коли через годину Мітч нарешті з’явився на ранчо, він приніс такі необхідні запаси: цілий ящик консервованої квасолі, трохи сушеного інжиру і шоколадного масла. Тверді, як камінь, груші Пакхам, кожна окремо загорнута в тонкий рожевий обгортковий папір. Він не заперечував, коли діти дерлися по його ногах, хоч зазвичай і струшував їх.
— Привіт, Расселе, — сказав Мітч. По його обличчі мереживними потоками стікав піт.
— Довго не бачилися, брате, — сказав Рассел. Він безупинно усміхався, проте зі стільця не підвівся. — Як справи у «Великої американської мрії»?
— Все гаразд, — мовив він. — Вибач, я запізнився.
— Вже давно не було вісточки від тебе, — сказав Рассел. — Ти краєш мені серце, Мітче.
— Був зайнятий, — сказав Мітч. — Багато справ.
— Справ завжди багато, — сказав Рассел, оглядаючи нас усіх і затримавши погляд на Ґаї. — Ти так не думаєш? Як на мене, то справ завжди багато, бо це і є життя. Думаю, кінець їм настає, лише коли помираєш.
Мітч засміявся, неначе все було гаразд. Він передавав сигарети, які приніс, їжу, неначе спітнілий Санта. У книжках писатимуть про це, як про день, коли між Расселом і Мітчем все змінилося, проте на той час я того не знала. Я не надала жодного значення напруженню між ними, люті, яку приховувала спокійна, смиренна зовнішність. Мітч приїхав з поганими новинами, що все-таки не буде контракту з Расселом: сигарети, їжа, все це було призначено для розради. Рассел переслідував Мітча не один тиждень з приводу ймовірного контракту. Він тиснув і тиснув, вимотуючи Мітча. Відправляв Ґая передати загадкові повідомлення Мітчу, які могли коливатися між погрозами і великодушністю. Рассел намагався отримати те, що, як він уважав, заслуговував.
Ми курили якусь траву. Донна робила бутерброди з арахісовим маслом. Я сиділа в центрі відкиненої дубом тіні. Ніко бігав навколо мене зі ще одним малюком, їхні підборіддя були вкриті кіркою від сніданку. Він з тріском поламав палицю і поклав до кулька для сміття, вміст якого розсипався повсюди — ніхто не помітив, крім мене. Собака Ґая був у лузі, лами похитувались, високо піднімаючи ноги. Я крадькома поглядала на Гелен, яка здавалася щасливою, неначе нічого не сталося, неначе сварка з Расселом доповнювала спокійну картину.
Ляпас мав би викликати більше стривоженості. Я хотіла, щоб Рассел був добрий, тож він і був. Я хотіла бути поруч із Сюзен, тож вірила у все, що дозволяло мені залишатися там. Я переконувала себе, що там були речі, яких я не розуміла. Я подумки прокручувала слова, які раніше чула від Рассела, використовуючи їх для пояснення. Іноді він змушений грубо поводитися з нами, щоб показати свою любов. Йому не хотілося робити цього, але він був змушений, щоб ми рухалися далі, заради блага групи. Воно так само і йому боліло теж.