Я була лише рада викривленню значень, навмисно неправильно тлумачачи знаки. Зробити те, що просила Сюзен, здавалось, було найкращим подарунком, який я могла б їй подарувати, способом розкрити її взаємні почуття. І вона по-своєму повелася на це, так само легко, як я змінювалась у напрямку, скерованому нею, навіть не помічаючи того. Неначе дерев’яна іграшка, що бряжчала срібним м’ячиком, яку я нахиляла, спрямовуючи м’ячик для виграшного падіння в розфарбовані лунки.
Кімната Мітча була велика, а кахельна підлога холодна. Ліжко стояло на підвищеній платформі, із вирізьбленими фігурками. Він вишкірився, коли побачив мене позаду Сюзен, показавши на якусь мить свої зуби, і розпростер до нас руки, його голі груди були вкриті волоссям. Сюзен пішла просто до нього, але я сіла на краю ліжка, поклавши руки на коліна. Мітч підвівся на лікті.
— Ні, — сказав він, поплескавши по матраці. — Сюди. Ходи сюди.
Я підсунулася, щоб лягти поруч з ним. Я відчувала нетерплячість Сюзен, яка бочком, неначе собачка, підсувалася до нього.
— Я тебе вже не хочу, — сказав їй Мітч. Я не бачила обличчя Сюзен, але могла уявити її миттєву образу.
— Ти можеш це зняти? — Мітч поплескав рукою по моїх трусиках.
Я засоромилася: вони були широкі і дитячі, еластично-м’які. Я опустила їх нижче стегон, аж доки вони не опинилися біля колін.
— О, Боже, — сказав Мітч, підвівшись, щоб сісти. — Можеш трішечки розвести ніжки?
Я розвела. Він нахилився наді мною. Я відчувала, що його обличчя було близько до мого дитячого бугорка. Від його морди надходила тепла вологість.
— Я не збираюся тебе чіпати, — сказав Мітч, але я знала, що він бреше. — Господи, — видихнув він. Він показав Сюзен, щоб вона перевернулася. Тихо бурмочучи, поскладав нас, неначе ляльок, не надаючи переваги жодній з нас. Сюзен була неначе чужа в цій незнайомій кімнаті, немов та часточка її, яку я знала, кудись поділася.
Він простромив мій язик собі до рота. Я в основному залишалась спокійною, коли Мітч цілував мене, і досить холодно сприймала його дослідницький язик, навіть його пальці всередині мене були неначе щось незвичне і я не надавала тому особливого значення. Мітч піднявся і з поштовхом увійшов у мене, трохи стогнучи, коли йому це не вдалося легко. Він плюнув на руку і натер мене, а тоді спробував знову, і як же було несподівано відчувати, як він рухався в мене між ногами, я не переставала нагадувати сама собі з подивом і невірою, що це насправді сталося, а тоді відчула, як рука Сюзен підповзла і схопила мою. Можливо, це Мітч натякнув Сюзен, але я не бачила. Коли Сюзен поцілувала мене знову, я тішила себе думкою, що вона робить це для мене, що це наш спосіб бути разом. Що Мітч був усього лише фоновим шумом, необхідним виправданням її палкого рота, загинання пальців. Я відчувала свій власний запах, і її запах теж. Вона видавала глибокі горлові звуки, які були призначені для мене, неначе вона отримувала задоволення в якомусь іншому місці, і Мітч не чув її. Вона повела моєю рукою до своїх грудей, і затріпотіла, коли я торкнулася соска. Заплющила очі, давши зрозуміти, що я зробила щось добре.
Мітч відкотив мене, щоб бачити. Він масажував вологу головку члена, матрац прогнувся під його вагою.
Я досі цілувала Сюзен, що так сильно відрізнялося від поцілунків з чоловіками. Їхні наполегливі ласки передають саму ідею поцілунку, проте спосіб виконання не той. Я вдавала, що там не було Мітча, проте відчувала його погляд, його роззявлений, неначе відкритий багажник автомобіля, рот. Я впиралася, коли Сюзен спробувала розвести мені ноги, але вона усміхнулась, і я дозволила їй. Спершу хистким був лише її язик, а тоді і пальці також. Я зніяковіла від того, якою стала мокрою і які звуки видавала. Мій мозок відмовив від такого невідомого задоволення, яке я не знала, як назвати.
Після того Мітч трахнув нас обох, неначе він міг виправити те, що ми надавали перевагу одна одній. Сильно спітнів, примружив очі від зусиль. Ліжко відсунулося від стіни.
Коли я прокинулася уранці і побачила свої брудні скручені трусики на кахлевій підлозі Мітча, така безпорадна зніяковілість заклекотіла в мені, що я ледь не заплакала.
…
Мітч привіз нас назад на ранчо. Я їхала мовчки, дивлячись у вікно. Будинки, що пропливали, здавалось, перебували в довгій сплячці. Вишукані авто вкриті світло-сірими чохлами. Сюзен сиділа попереду. Вона оберталася до мене час від часу й усміхалася. Я могла виправдовуватися, проте сиділа із закам’янілим обличчям, а моє серце було неначе затиснуте в кулак. Я шкодувала, що не розважилася на повну.
Думаю, я підтримувала свої погані відчуття, неначе могла замінити жаль своєю показною хоробрістю. Ну, був у мене секс, то й що? Невелике діло, ще одне функціонування людського організму. Таке саме, як уживання їжі, щось рутинне, доступне для всіх. Усі благочестиві і світлі закликання зачекати, аби принести себе в подарунок своєму майбутньому чоловіку: було певне полегшення в простоті самого вчинку. Я спостерігала за Сюзен із заднього сидіння, дивилася, як вона сміялася над чимось, що сказав Мітч, як опустила вікно. Її волосся здіймалося при великій швидкості.