У них в обох було по кілька склянок пива. Скотті курив якусь траву, але Ґвен — ні. Вони проводили вечір у крихітній хатині, у якій Скотті дотримувався військових стандартів чистоти — простирадла на його матраці, по кутах туго натягнуті, як на лікарняному ліжку.
Сюзен та інші наткнулися спершу на Скотті, який дрімав на дивані. Сюзен принишкла, аби по звуку визначити, що Ґвен у ванній кімнаті, Ґай тим часом кивнув до Гелен і Донни, щоб вони йшли й обшукували головний дім. Ґай підштовхнув Скотті, штовхнув його під бік, аби той прокидався. Він фиркнув і здригнувся уві сні. На ньому не було окулярів — він опустив їх на груди, коли заснув — тож, мабуть, подумав, що Ґай — це Мітч, який повернувся раніше.
— Вибач, — сказав Скотті, думаючи про басейн, — вибач, — намацуючи свої окуляри.
Тоді Скотті незграбно їх одягнув і побачив ножа, який посміхався до нього з руки Ґая.
Сюзен схопила дівчину у ванній кімнаті. Ґвен була нахилена над раковиною, плюхкала водою в обличчя. Коли вона випрямилася, то краєм ока побачила постать.
— Привіт, — сказала Ґвен, по обличчю стікала вода. Це була добре вихована дівчина. Доброзичлива і навіть здивована.
Можливо, Ґвен подумала, що це подружка Мітча чи Скотті, проте вже за кілька секунд стало очевидним, що щось не так. Що в дівчини, яка посміхалась у відповідь (а Сюзен усміхалася властивою лише їй усмішкою), очі були неначе кам’яні.
Гелен і Донна зібрали жінку і хлопчика в головному будинку. Лінда була стурбована, її рука тремтіла на горлі, але вона йшла за ними. Лінда в кальсонах і завеликій футболці — вона, мабуть, думала, позаяк була спокійною і чемною, що все буде гаразд. Намагалася поглядом утішати Крістофера. Його повненька ручка з неохайними нігтями в її руці. Хлопчик не плакав до останнього; Донна казала, що спершу, здавалось, він був зацікавлений, неначе це була гра. Гра в хованки, в Алі-Бабу.
Я собі уявляю, чим у цей час займався Рассел. Можливо, вони розвели вогнище на ранчо, і Рассел грав на гітарі при мерехтливому світлі. Чи, може, він узяв Рус чи кого-небудь з дівчат до свого трейлера, і вони курили один косяк на двох і спостерігали за тим, як здіймався дим і зависав під стелею. Дівчина пишалася собою в його обіймах, увага лише їй, проте, звичайно, подумки він був зовсім далеко, у будинку на Еджвоте-Роад, з узбережжям за вікном. Я бачу перед собою його хитре знизування плечима, внутрішнє закочування очей, від чого вони ставали неначе відполіровані і холодні, як дверні ручки.
— Вони це робили, бо їм так хотілося, — згодом скаже він, сміючись судді в обличчя. Сміючись так сильно, що аж заходився. — Ви думаєте, це я змусив їх зробити бодай щось? Ви думаєте, ці руки зробили для того що-небудь? — Рассел сміявся так, що судовий виконавець був змушений вивести його з судової зали.
Вони зігнали всіх до вітальні головного будинку. Ґай змусив їх усіх сісти на великий диван. Жертви обмінювалися поглядами між собою, ще не розуміючи, що вони жертви.
— Що ви збираєтеся робити з нами? — Ґвен запитувала безупинно.
Очі Скотті округлилися, жалюгідна і спітніла Ґвен засміялася — можливо, вона раптом побачила, що Скотті більше не може захистити її. Що він просто молодий чоловік, його окуляри покрилися туманом, губи тремтіли і що вона була далеко від власного дому.
Вона почала кричати.
— Заткнися, — сказав Ґай, — Господи.
Ґвен спробувала припинити ридання, мовчки похитуючись. Лінда намагалася зберігати спокій Крістофера, навіть коли дівчата зв’язали всіх. Донна зав’язала руки Ґвен. Лінда притисла до себе Крістофера, востаннє перед тим, як Ґай, штовхнувши, розділив їх. Ґвен сиділа на дивані, спідниця задерлася, вона голосила. Відкриті стегна, досі мокре обличчя. Лінда бурмотіла до Сюзен, що вони можуть узяти всі гроші, які є в неї в сумочці, і якщо вони відвезуть її до банку, то вона зніме ще. Голос Лінди був монотонним і спокійним, хоч, звичайно, їй важко було опанувати себе.
Скотті був перший. Він упирався, коли Ґай затягував ремінь навколо його рук.
— Секундочку, — казав Скотті, — ей, — обурюючись через грубу схватку.
Але Ґай на те не зважав. Він вдарив ножем з такою силою, що рукоятка розкололась на дві частини. Скотті спробував відбитися, проте зміг лише звалитись на підлогу, намагаючись перекотитися, щоб захистити живіт. З носа і рота ключем била кров.
Руки Ґвен були зв’язані легко — як тільки лезо опустилось на Скотті, вона, смикнувшись, звільнилася і вибігла з вхідних дверей. Вона кричала безрозсудно і фальшиво, як у мультику.