Хтось повідомив, що журналіст Мікаел Блумквіст зателефонував у рятувальну службу ще до того, як на Свеавеґені пролунали постріли. Це було дуже дивно. А щойно їй телефонувала Еріка Берґер, яка зазвичай ніколи не дзвонить без особливої причини, надто посеред робочого дня. Може, вона хотіла сказати щось важливе чи навіть вирішальне? Ґране встала й перепросила.
— Ґабрієлло, ти мусиш це послухати, — незвично різким тоном сказала Гелена Крафт.
— Мені треба зробити один дзвінок, — відповіла вона, зовсім не журячись тим, щоб догодити голові СЕПО.
— Що за дзвінок?
— Просто один дзвінок, — промовила Ґране й вийшла.
Покинувши залу, вона рушила у свій кабінет і притьмом зателефонувала Еріці Бергер.
Еріка відразу попросила Ґабрієллу покласти трубку й набрати інший номер — той, з якого вона телефонувала сьогодні. Коли подруга подзвонила знову, Еріка миттю відчула зміну в голосі: від звичайного дружнього ентузіазму не лишилося й сліду. Навпаки, тепер Габріеллин голос звучав напружено й суворо, ніби його власниця від самого початку знала, що почує щось важливе.
— Привіт, — тільки й сказала вона. — Я, як і раніше, маю достобіса роботи. Це стосується до Авґуста Балдера?
Еріка вкрай зніяковіла.
— Як ти дізналася? — спитала вона.
— Я працюю з розслідуванням і допіру почула, що Мікаела Блумквіста попередили про те, що трапиться на Свеавеґені.
— То вас уже про це поінформували?
— Так, і тепер нам, звичайно, не терпиться дізнатися, як таке могло статися.
— Sorry. Не можу тобі сказати.
— Окей. Але ж ти нащось телефонувала?
Еріка заплющила очі й набрала повні груди повітря. Як вона могла бути такою ідіоткою?
— Боюся, що мушу звернутися до когось іншого, бо в нас, здається, назріває конфлікт інтересів.
— Я готова на нього піти, Еріко. Та мені нестерпна сама думка, що ти від мене щось приховуєш. Це розслідування важливіше, ніж ти можеш собі уявити.
— Справді?
— Так. Річ у тому, що мене теж заздалегідь попереджали. Я довідалася, що Балдерові загрожує серйозна небезпека. Та я все одно не зуміла запобігти вбивству, і з цим мені доведеться жити все життя. Тож, будь ласка, не приховуй від мене нічого.
— Мабуть, я все-таки мушу, Ґабрієлло. Мені шкода, але я не хочу, щоб ти мала через нас проблеми.
— Я бачилася з Мікаелом у Салтшебадені в ніч убивства.
— Він про це не згадував.
— Я подумала, що краще себе не називати.
— Розумію.
— Ми могли б допомогти одна одній в цій веремії.
— Звучить добре. Я скажу Мікаелові, щоб він тобі зателефонував. Проте мені конче треба розібратися з однією справою.
— Мені, як і вам, відомо, що в поліції є витік інформації. За таких обставин спільників треба добирати дуже обережно.
— Безумовно. Вибач, мушу повертатися до роботи.
— Окей, — з відвертим розчаруванням сказала Ґабрієлла. — Я вдам, що цієї розмови не було. Хай щастить!
— Дякую, — відповіла Еріка і стала далі перебирати в голові своїх знайомих.
Ґране повернулася на нараду в глибокій задумі. Що ж Еріка хотіла? Вона не зрозуміла цього. І все ж Ґабрієллі здавалося, ніби вона про щось здогадується, хоч у її думках нічого так і не прояснилося. Тільки-но вона зайшла в залу, всі відразу замовкли й подивилися на неї.
— Що сталося? — запитала Гелена Крафт.
— Це особисте.
— І що ти хотіла з’ясувати саме тепер?
— Що я хотіла з’ясувати… Е-е-е… На чому ми спинились?
— Ми говорили про те, що сталося на Свеавеґені, — сказав керівник відділу Раґнар Улофссон. — Але, як я наголошував, нам бракує інформації. Ситуація дуже туманна. До того ж ми, здається, втратили наше джерело в групі Бубланського. Після того, що сталося, комісар ніби став параноїком.
— Його важко в цьому винити, — сказала Ґабрієлла.
— Ну… мабуть, так. Ми про це також говорили… Ми, звичайно ж, не здамося, поки не зрозуміємо, як нападник дізнався, що хлопчик перебуває в медичному центрі, і звідки він знав, що той вийде з дверей саме о цій порі. Ми не пошкодуємо на це ніяких зусиль. Однак я мушу підкреслити, що витік інформації не конче стався в поліції. Про місце перебування хлопчика, очевидно, було відомо багатьом: персоналові медцентру, його матері, її чоловікові Лассе Вестманові й редакції «Міленіуму». Не можемо ми відкидати й гакерської атаки. До цього я ще повернуся. Але, якщо дозволите, я доповідатиму далі.