Еріка Берґер знову покинула редакцію і вийшла на вулицю, щоб спокійно поговорити, і тепер, стоячи перед книгарнею на Ґетґатані, роздумувала, чи не зробила дурниці. Ґабрієлла Ґране аргументувала свою промову так добре, що не дала Еріці ані найменшого шансу від неї відпекатися. Дружба з дуже розумними жінками, без сумніву, має одну ваду: вони бачать тебе наскрізь.
Ґабрієлла не тільки здогадалася, про що Еріка хотіла з нею поговорити, а й переконала її в тому, що відчуває моральну відповідальність і нізащо не викаже криївки, хай навіть це суперечить її професійній етиці. Вона сказала, що відчуває свою провину, а тому хоче допомогти. Вона зараз-таки надішле ключі від свого літнього будиночка на Інґаре, а також простежить, щоб опис дороги потрапив до зашифрованої програми, яку створив Андрей Зандер.
Неподалік на Ґетґатані упав жебрак, по тротуару розлетілися два мішки пластикових пляшок, і Еріка кинулася на допомогу. Але чоловік досить швидко звівся на ноги й від будь-якої допомоги відмовився. Еріка, сумно йому всміхнувшись, пішла назад у редакцію «Міленіуму».
Коли вона повернулася, Мікаел видавався змученим і знесиленим. Волосся йому стало дибом, а сорочка висмикнулася зі штанів. Таким виснаженим вона його не бачила давно. Проте вона не занепокоїлася. Як очі йому так горять, то його вже годі зупинити. Це означає, що він набув стану абсолютної концентрації й не вийде з нього, поки остаточно не розбереться з цією історією.
— Ти знайшла схованку? — запитав він.
Вона кивнула.
— Мабуть, краще нічого більше не кажи. Що менше людей знатиме про це, то краще.
— Розумно. Сподіваюся, що це ненадовго. Мені не подобається, що за хлопчика відповідає Лісбет.
— Хтозна, може вони добре підходять одне одному.
— Що ти сказав поліції?
— Майже нічого.
— Не найкращий час приховувати інформацію.
— Так, справді, однак…
— Може, Лісбет зробить заяву, щоб тобі дали бодай трохи спокою?
— Не хочу тиснути. Я хвилююся за неї. Попроси, будь ласка, Андрея, щоб він спитав її, чи посилати туди лікаря?
— Добре. Але знаєш…
— Що?
— …я починаю думати, що вона чинить правильно, — сказала Еріка.
— Чого це раптом?
— Бо я теж маю свої джерела. Здається, будівля поліції не особливо надійне місце тепер, — відповіла вона й упевнено попрямувала до Андрея Зандера.
Розділ 19
Ян Бубланський стояв сам-один у своєму кабінеті. Ганс Фасте нарешті признався в тому, що весь час інформував СЕПО, і Бубланський, навіть не вислухавши виправдань, усунув його від розслідування. І хоч він таким чином дістав неспростовні докази, що Фасте — безчесний кар’єрист, а проте йому було дуже важко повірити, що хлопець постачав інформацію й злочинцям. Бубланський узагалі відкидав думку, що хтось із них так чинив.
Звичайно, навіть у правоохоронних органах є корумповані й зіпсовані люди. Але видати холоднокровному вбивці маленького хлопчика-інваліда — це щось інше, і поліціант відмовлявся вірити, що хтось із колег здатен на таке. Можливо, інформація просочилась у світ якось інакше. Хтось міг підслухати їхні телефонні розмови або гакнути комп’ютери, хоч навряд чи вони заносили в котрийсь комп’ютер інформацію про те, що Авґуст Балдер може намалювати злочинця. Бубланський спробував зв’язатися з керівницею СЕПО Геленою Крафт, щоб обговорити це. Однак вона його не перенабрала, дарма що він наголосив на важливості питання.
Крім того, йому телефонували схвильовані представники Шведської торгової ради та Міністерства підприємництва. І хоч напрямки ніхто нічого не казав, проте складалося враження, що їх головно турбували не хлопчик чи подальше розслідування стрілянини на Свеавеґені, а експериментальна програма Франса Балдера, яку, судячи з усього, справді викрали в ніч убивства.
Попри те що в Салтшебадені побували кілька найкращих поліційних комп’ютерників, а також три програмісти з Лінчепіндзького університету й Стокгольмського технологічного інституту, ніяких досліджень Балдера виявити не вдалося ні в комп’ютерах, ні серед його паперів.
— Отже, на додачу до всього «втік» ще й штучний інтелект, — пробурмотів Бубланський собі під носа, пригадавши чомусь давню жартівливу загадку, якою його шалапутний кузен Самуел любив розважати своїх ровесників у синагозі.