— Ви не могли втямити, навіщо комусь із них зливати нам інформацію?
— Саме так. Тоді ми стали шукати далі. За якийсь час у розмовах спливла ще одна компанія.
— Хто такі?
— Називають себе «Республікою гакерів». Їхня репутація в мережі дуже висока. До групи належать самі суперталанти, що дуже обачно й ретельно підходять до своїх шифрів. І аж ніяк не безпідставно. Ми й багато хто ще намагаємося постійно прокрадатися в такі угруповання, і не лише щоб дізнатися, що вони роблять. Нам хочеться вербувати звідти народ. За найкрутіших гакерів тепер б’ються.
— Тепер ми всі стали кримінальниками.
— Ха, можливо. Хай там як, а «Республіка гакерів» складається й справді з величезних талантів. Ми це чули від багатьох. Та річ не тільки в цьому. Прокотилася чутка, ніби вони планують щось велике, а головне — один з гакерів, відомий як Боб Собака і зв’язаний, здається, з цією компанією, розпитував про нашого хлопця на ім’я Річард Фулер. Ти його знаєш?
— Ні.
— Маніакально-депресивний і самовдоволений тип, який здавна мене непокоїть. Під час своїх маніакальних нападів він стає гордовитим і недбалим. Одне слово, класичний ризик для безпеки. Для компанії гакерів, що планує атаку, він просто щаслива знахідка. Але щоб це дізнатися, потрібна кваліфікована інформація. Відомостей про його психічне здоров’я в публічному доступі нема. Навіть його матуся навряд чи в курсі. А втім, тепер я впевнений, що вони все ж проникли через Фулера. Ми обстежили всі файли, що їх він прийняв за останній час, і нічого не виявили. Ми перевірили його з ніг до голови. Проте я вважаю, що Річард Фулер був частиною початкового плану «Республіки гакерів». Ніяких доказів проти цієї групи я не маю, однак моє внутрішнє чуття підказує мені, що за атакою стоять саме вони. Особливо після того, як сьогодні ми нарешті відкинули причетність іноземних розвідок.
— Ти сказав, що це дівчина.
— Точно. Виявивши цю групу, ми довідалися про них усе, що змогли, хоча нам було не дуже легко відокремити чутки від фактів. Але одна річ зринала з такою регулярністю, що, кінець кінцем, я вже не бачив підстав сумніватися.
— І що ж це?
— Що головна зірка «Республіки гакерів» — людина, яка називає себе Оса.
— Оса?
— Саме так. Не втомлюватиму тебе технічними подробицями, проте в певних колах Оса — майже легенда, бо має, зокрема, здатність перевертати догори дриґом відпрацьовані методи. Хтось сказав, що відчути Осу в гакерській атаці можна так само, як Моцарта в мелодії. Оса має власний яскравий стиль, і один з моїх хлопців, дослідивши атаку, відразу сказав:
«Це відрізняється від усього, з чим ми стикалися раніше: тут абсолютно новий поріг оригінальності, щось перевернуте задом наперед і несподіване, але водночас пряме й ефективне».
— Одне слово, геній.
— Без сумніву. Тому ми почали шукати в мережі все, що є про цю Осу, щоб спробувати пробити її нік. Ніхто особливо не здивувався, коли нічого не вийшло: навряд чи ця людина лишила б такі прогалини. І знаєш, що я тоді зробив? — гордо запитав Ед.
— Ні.
— Я почав перевіряти, що означає саме слово «оса».
— Крім його буквального значення?
— Так, і не тому, що я чи хтось інший вірив, ніби це щось прояснить. Але, як я вже сказав, коли не можеш прямувати до мети головною дорогою, іди манівцями. Ніколи не знаєш, на що натрапиш. І, звичайно ж, виявилося, що Оса — Wasp — може означати все, що завгодно. Wasp — це і британський бойовий літак часів Другої світової війни, і комедія Аристофана, і відомий короткометражний фільм 1915 року, і сатиричний журнал, який видавали в Сан-Франциско в дев’ятнадцятому столітті, а також, певна річ, скорочення від White Anglo-Saxon Protestants і ще дещо. Правда, це все здавалося занадто складними ідентифікаторами для геніальної гакерки й аж ніяк не відповідало досліджуваній культурі. А знаєш, що відповідало?
— Ні.
— Те, що «Оса» — супергероїня коміксів компанії «Марвел», одна з засновників команди «Месники».
— Ще кіно таке є, так?
— Точно. Там є всі: Тор, Залізна людина, Капітан Америка та інші. У перших випусках вона навіть була їхньою лідеркою. Мушу сказати, що Оса — досить крутий персонаж коміксів, з вигляду трохи скидається на рокерку й бунтарку, вдягнена в чорне й жовте, з крильцями комахи, в неї чорне волосся, тримається самовпевнено, б’є навіть у програшній ситуації й може збільшуватись і зменшуватись. Усі джерела, з якими ми спілкувалися, вважають, що мова йде саме про цю Осу.