— Кожному своє, — відказав я, і ми випили.
— Як ви уявляєте ваше майбутнє? — спитала Рома.
Я перезирнувся з Дзвінкою і з її погляду зрозумів, що Ромі вона всього не розповіла. Ледве чи Ромі сподобалася б перспектива руйнації того бізнесу, яким займався її чоловік і завдяки якому вона вела безтурботне існування кімнатного гіацинта.
— Яке в нас може бути майбутнє? — вдавано засміявся я. — Ти ж чула про Трістана та Ізольду? Це ми. У нас платонічне кохання, правда, Дзвінко?
— Правда, коханий.
Ми випили ще кілька коктейлів. Я спитав:
— А ви коли-небудь були присутніми на тих забавах?
— Ніколи, — сказала Дзвінка. — Мені просто гидко дивитися на ті свинячі рила.
— Ну, я дещо бачила, — сказала Рома. — Мене теж ніхто ніколи не запрошував, але я одного разу поміняла зачіску, розмалювалася так, що мене рідний чоловік не впізнав. Правда, вже всі вони були п’яні, як белі. Ото була комедія. Я подивилася, як вони забавляються, покрутилася, а тут до мене прилип один жук. Мусила я з ним піти нагору, поклала його в ліжко і сказала, що за хвилинку буду. А сама втекла. Потім я дізналася, що він шукав мене, скандалив, вимагав, щоб йому показали всіх дівчат. Ледве чоловіка втихомирили… Але скажіть мені, ви хоч маєте якийсь план?
Я кивнув.
— Я зрозуміла, більше ні про що не питаю. Але знайте, що коли буде потрібна моя допомога, я готова. Тільки не чипай мені мого Зеня.
Я подумав, що Дзвінка зробила дурницю, довірившись Ромі. Вона не збирається втрачати розкішне життя. І коли щось їй буде загрожувати, то може й не стриматися від зради. Я перевів розмову на іншу тему.
Грала музика. Поміж столиками шастали різні типи, вишукуючи чергову панну серця, аби запросити на танець. Біля нашого столика спинився якийсь захмелілий молодик і запросив Рому.
— Я не танцюю, — сказала Рома.
— Зате я танцюю, — вперся той.
— Ну і танцюй далі.
— Ні фіга. Хочеш салат на голову?
Він підступив ближче і поклав руку їй на рамено.
— Слухай, — сказав я, — не говори дурниць. Йди своєю дорогою.
— Що? — визвірився він. — Добре, я зрозумів. Одну хвилинку.
Він відійшов, але повернувся ще з одним типом і повторив, вигойдуючись просто над нашим столом:
— Ну, то як? Ідеш танцювати?
— А ми з дебілами не танцюємо, — сказала Рома.
Ну, все, подумалося мені. Зараз почнеться. І я не помилився, бо таки почалося, але зовсім інакше, ніж можна було передбачити. За спинами хлопців виросла могутня статура Макса. Його жилаві руки згребли обох кавалерів за обшивку і поволокли з бару. Ті пробували сіпатися, лаятися, але все це було марною справою.
— От бачиш, — сказала Дзвінка. — Макс теж став у пригоді. Ну, що — по останньому коктейлю і додому люлі?
Повернувся Макс і знову сів коло бару. Весь вечір він цмулив лише каву і сік. Ми випили і покинули кнайпу. На дворі моросив дощик, свіже повітря провітрило мені голову і здмухнуло поцимбальний настрій.
XIІ
В понеділок вранці я прокинувся з поцілунком на вустах.
— Вставай, лежебоко!
Я розплющив очі й побачив біля себе Дзвінку.
— Ти не боїшся, що тебе застукають? — спитав я.
— А нікого нема. Ходи снідати.
— Снідати? Чудово. Що може бути смачніше за гарячу Дзвінку на сніданок? — сказав я, схопивши її за руку.
— Ні-ні, — вирвалася зі сміхом вона. — Не спіши. У нас все попереду. Спускайся, я тебе чекаю.
За сніданком вона сказала:
— Я маю для тебе сюрприз.
— Той самий, про який ти мені вже казала?
— Побачиш. Зараз поїдемо з тобою в одне місце.
— А де Роман?
— Його не буде цілий день. Він мені так і сказав, щоб я пішла з тобою в кіно.
— Але ми в кіно не підемо?
— Я тобі влаштую куди цікавіше кіно, — підморгнула вона мені.
— А на чому ми поїдемо?
— На моїй машині.
— Бо я вже з жахом подумав, що нас повезе Макс.
— Макс повіз Ромка.
В авті я пробував випитати в Дзвінки, куди ми їдемо, але вона тільки віджартовувалася. Заїхали ми на Кривчиці й спинилися біля якогось двоповерхового будинку.
— Ну, от ми й приїхали, — сказала вона, відмикаючи хвіртку.
— Що це за будинок? — дивувався я. — Звідки в тебе ключі?
І лише коли ми зайшли всередину, вона мене ошелешила:
— А це наш будинок! Розумієш?
Тут усе було зовсім нове й необжите — меблі, килими, посуд. Видно, що зовсім недавно скінчено ремонт.
— Це твій будинок? — перепитав я.