— Його можна поправити.
— Справді? Як?
Мартуся не відповіла. Вона набрала в чайник води і поставила на плиту.
— Давай поснідаємо, — сказала вона і вийняла з холодильника яйця, масло, сир. — Ти відпочинь, а я приготую сніданок.
— Я маю відпочити? Після чого?
— Знаєш, після чого, — хитро всміхнулась Мартуся.
— А ти вмієш і сніданки готувати?
— Нас вчили варити. І я варила найкраще.
— Та ти просто скарб.
Вона підійшла до мене і, поклавши руки мені на плечі, сказала:
— Якщо я не змогла стати твоєю дочкою, то, може, стала б жінкою?