СТАРТ
Останні хвилини перед стартом атмосферної ракети. Вже перевірений скафандр, контрольна апаратура, вже засунулися непроникні переборки, що відокремили шлюз ракети від внутрішніх приміщень «Землянина».
Лар напівлежить у стартовому кріслі, поклавши руки в еластичних рукавичках на важелі керування. У переговорному пристрої шолома виразно чути голоси товаришів, що зібралися біля пульта управління «Землянина». Власне, чути лише хрипкий, уривистий голос Строгова і короткі спокійні репліки Порецького. Коро мовчить. Він мовчав і при прощанні в салоні «Землянина», марно намагаючись приховати хвилювання й тривогу. Губи його були щільно стиснуті, немов він боявся, що заговорить мимоволі; на блідому вродливому обличчі, обрамленому чорною борідкою, виступили червоні плями. Потискуючи руку Ларові, він лише шепнув крізь зціплені зуби:
— Пам’ятай, що говорив… Вибухи… Вони можливі… Ну, попутних бур!
Він приклав витягнутий указівний палець лівої руки до свого носа — умовний дружній знак, яким проводжають відлітаючого космонавта і бажають йому щасливого повернення. І Строгов, і навіть вишукано ввічливі Порецький повторили цей жест, що став традиційним багато років тому…
Напівлежачи у стартовому кріслі, Лар посміхається. Він пригадав розповідь свого інструктора з атмосферних польотів. Старий запевняв, що цей жест з’явився після того, як проводжали на навколомісячну орбіту одного з перших космонавтів. У день відльоту з ранку мжичив дощ, і до моменту старту у всіх проводжальників почалася нежить…
— Ти готовий?
Ці слова звернені до нього.
— Так, Миколо Петровичу.
— Отож, пам’ятай: три години польоту.
— Так…
— Глибоко в туман не занурюватися.
— Так…
— Головні завдання: проби газів і визначення товщини хмарного шару зондуванням.
— Так…
— Рухатися по трасі, близькій до вертикалі.
— Так, так…
— «Землянин» висітиме над трасою твого шляху.
— Миколо Петровичу, ви це повторювали вже десять разів.
— Знаю! Іоносферу пройдеш на граничній швидкості, гальмування — з наближенням до поверхні хмар.
— Так, так…
— Ну, в добрий час… Даю зворотний відлік. Десять, дев’ять, вісім…
«Ось вона, ця хвилина, — думає Лар, — останній крок назустріч мрії, на поріг великої таємниці… Дивно: жодних піднесених думок, жодних особливих відчуттів. Утім, ні, одне відчуття з’явилося — засвербіло ліве вухо. Тьху ти, чорт! Як би почухати його?»
Лар крутить головою, намагаючись потертися вухом об скло шолома.
— …Два, один, старт!
Руки самі натискають на важелі. Знайоме відчуття падіння у стрімкому ліфті, легкий струс — і тіло немов зникає. Плаский диск атмосферної ракети відокремився від материнського корабля і ширяє в кількох десятках метрів від нього, вже за межами штучного гравітаційного поля «Землянина».
Тепер лише еластичні кріплення утримують Лара у стартовому кріслі. Погляд на контрольні прилади: все гаразд… Погляд в ілюмінатор, розташований над головою: там величезна, тьмяно поблискуюча парасолька «Землянина», а справа за його краєм — чорний провал, і в ньому — яскравий густий розсип немерехтливих зірок. Погляд в ілюмінатор під ногами: там світить рівна медова жовтизна венеріанської атмосфери. Отже, в його розпорядженні три години… Ось тільки б перестало свербіти вухо…
Голос Строгова в переговорному пристрої:
— Як справи? Як чуєш?
— Усе гаразд, наразі чую добре.
— Стабілізація?
— Нормально. Вмикаю двигуни.
— Зачекайте-но, Ларе…
Це голос Порецького. Що ще таке?..
У переговорному пристрої нерозбірливий шерех голосів.
Схоже, що говорять усі відразу. Лар напружує слух і вловлює схвильовані репліки Коро:
— Там… це там… дивіться… Так, я упевнений…
І відразу густий хрипкий бас Строгова:
— Увага, Ларе. Доведеться затримати політ. Ти чуєш мене? Наказую негайно повернутися. Відкриваю вхідний шлюз…
Лар кидає стрімкий погляд у верхній ілюмінатор. У терранітовому корпусі «Землянина» вже з’явилася темна вирва — шлюз відкривається.
«Як бути? Невже від польоту доведеться відмовитися? Що вони там виявили? Його ракета в порядку. «Землянин», звичайно, також. Значить, Коро?»
— Ларе, чому не відповідаєш? Наказую повернутися! Негайно!
Лар мовчить, зціпивши зуби. Руки стискують важелі стартових двигунів. У голові обривки думок: