Майже всі прилади вийшли з ладу, лише слабо світиться екран одного з локаторів і якимсь дивом уцілів передавач, що автоматично перемкнувся на аварійний сигнал. Він шле у ревучу темряву тривожний заклик про допомогу. Вимкнути б його, але для цього треба доповзти до панелі управління, а біль не дозволяє поворухнутися.
«Плата за жадібність, — думає Лар. — Звісно, так і мало статися. Строгов мав рацію… Втім, тепер це вже байдуже. Ось тільки шкода, так шкода, що пропали всі спостереження. Звичайно, їх повторять пізніше, але скільки ще часу люди не знатимуть, що приховує хмарний покрив цієї планети. Я-бо тепер знаю, але яка від цього користь… Якщо колись і знайдуть мою ракету, все, що я дізнався за останні години, вже не пригодиться… А найпевніше — ураган просто скине ракету в нафтове море. Втім, наразі вона лежить мов приклеєна на вершині… Цікаво, що це за породи? Ех, так і не встиг дізнатися…»
Непритомність… І знову відчуття дійсності… Зеленкуватий екран локатора. Ще працює. Фосфоресціюючі відблиски в ілюмінаторі… Звісно, марення… звідки там узятися світлу?..
Та все ж, ледь підвівшись, Лар виразно бачить гребені величезних валів, що лижуть береги острова… Якісь світні тіла, схожі на гігантських гостроносих стоніг, виповзають з вируючих хвиль і, оточивши ракету, щось винюхують…
Які дивні галюцинації! Голос Строгова… Він щось говорить, і гігантські чорні тіла зникають у хвилях…
«Це вже кінець — помираю… Земле, моя Земле…»
Лар хотів би посміхнутися, але відчуває лише, як по щоках котяться сльози…
ЗНОВУ НА «ЗЕМЛЯНИНІ»
— Звісно, це чистісінька випадковість, що вдалося розшукати його ракету, — сказав на закінчення Строгов. — Таке буває раз у житті… У нього працював аварійний передавач і потім — світіння навколо острова…
— Але що це могли бути за живі істоти, яких ти сполохав біля його ракети? — запитав Порецький. — Вражаюче: паро-вуглеводнева атмосфера, нафтовий океан — і крупні живі організми. Розкажи про них трохи докладніше, Миколо.
Строгов посміхнувся.
— У мене був час їх розглядати! Я думав лише про те, як провести стиковку при такому урагані і як відірвати його ракету від напіврідкого асфальту, в який вона влипла.
— Весь острів був із асфальту? — поцікавився Коро.
— Начебто весь цілком.
— І інших островів ви не бачили?
— Ні.
— Значить, усі наші автоматичні станції й ракети-зонди покояться на дні нафтового океану Венери.
— Ймовірно… В усякому разі, я не чув радіосигналів жодної з них. Найпевніше, на дні покояться лише їх уламки.
— Чи не здається вам, друзі, що наші шановні предки дали маху, назвавши цю планету ім’ям богині краси? — відзначив Порецький. — Венера, а при найближчому знайомстві — морок, розбурханий нафтовий океан, населений гігантськими хробаками… Ще не так давно письменники-фантасти відправляли своїх героїв обробляти тропічні джунглі Венери, змінювати там клімат, добувати уран… Мав слушність професор Тумов. Він заперечував прихильникам вулканічного походження атмосфери Венери й писав про її вуглеводневий склад… Утім, навіть він не додумався до існування нафтового океану.
— Правда лежить посередині, — заперечив Коро. — Прихильники вулканічної теорії також мають рацію. Врешті-решт, уся ця нафта й вода на Венері, вочевидь, глибинного походження. Це продукти якихось вивержень. Адже при виверженнях земних вулканів у атмосферу також викидається величезна кількість водяної пари й різних газів. Серед них є й вуглеводні. Венера ближче до Сонця, і перетворення глибинної речовини відбувається там інакше, ніж на Землі. Звідси велика кількість вуглеводнів при виверженнях. Виверження, звісно, тривають і зараз; і в них одна з причин бурхливої атмосферної циркуляції. Гігантські вибухи, відгомони яких ми спостерігали з нижньої орбіти, і заграва, яку бачив Лар, пов’язані саме з вулканічними явищами. При цьому, ймовірно, виділяється вільний кисень, і тоді відбуваються гігантські займання нафтового океану й атмосфери, насиченої парами нафти. Ларові й вам, Миколо Петровичу, дуже пощастило, що ви не натрапили на вулканічне вогнище.
— Божевільним завжди щастить, — пробурчав Строгов.
— Це був справжній героїзм, — переконано заявив Порецький. — З великої літери героїзм. Ви обидва — герої. І ти і Лар. Я встиг прослухати частину магнітних записів, продиктованих ним під час польоту. Цим записам немає ціни…