— Він з біса упертий та наполегливий і, звичайно, сміливий, — задумливо сказав Строгов. — І ще добре, що він дуже правдивий. Тільки-но отямившись, він відразу сказав, що свідомо діяв усупереч наказам і готовий за це відповідати. А він-бо міг придумати що завгодно… Але, звісно, він авантюрист… Рветься все зробити сам. На такого не можна покластися…
— Цей випадок його багато чому навчив, — заперечив Коро. — Адже коли б не ви…
— Не знаю… У мене до нього дуже двоїсте ставлення. Мені подобається його сміливість, але… при наступному космічному рейсі я, далебі, не захочу мати його у складі свого екіпажу.
— Ти вже кажеш «далебі», — посміхнувся Порецький. — Коли б не його відвага і… недисциплінованість, ми поверталися б зараз на Землю з набагато скромнішими результатами. Погодься, капітане, що якби він послухав тебе і повернувся відразу ж після старту, ти не дозволив би нового атмосферного польоту.
— Ні… І мав би слушність! Ми всі троє спостерігали той атмосферний вибух.
— Ну, ось бачиш…
— Тому й кажу про своє двоїсте ставлення.
— Переможців, як відомо, не судять.
— Не знаю… Космічне право ще не створене, але в космічних рейсах існують свої, особливі закони… Подумайте, що вийде, якщо кожен почне чинити, як Лар. Адже як одинак він програв…
— Ти також діяв як одинак.
— Це зовсім інше, — посміхнувся Строгов. — Ні, я діяв як представник колективу… Я не міг інакше… І кожен на моєму місці вчинив би так само.
І НА ЗЕМЛІ…
Земля зустрічала їх як героїв. Академії наук найбільших держав Землі розчинили перед ними свої двері. В науковому світі найвищих почестей був удостоєний Ларіон Русин, який першим здійснив безприкладний політ у межах венеріанської атмосфери. Він був обраний дійсним членом Академії наук СРСР і почесним членом десятка іноземних академій. Але Вища рада астронавтики таємним голосуванням на п’ять років позбавила академіка Русина права брати участь у експедиціях на інші планети.
Зачитавши ухвалу, генерал — голова Ради — сказав Ларові:
— Подумайте про все гарненько… Ми цінуємо вашу відвагу й ентузіазм дослідника. Навіть ті, хто сьогодні вимагав назавжди дискваліфікувати вас як космонавта, підкреслювали, що ви здійснили видатний науковий подвиг. Та все ж ви свідомо поставили під загрозу успіх експедиції… Я вже не кажу, що ваші відкриття вдалося зберегти лише завдяки майстерності і мужності Строгова. А якби він загинув? Це означало б не лише безповоротну втрату всіх зібраних вами матеріалів. Ви забули, що у справжній науці час подвигів учених-одинаків давно минув. Забули, що тепер кожне значне відкриття — результат зусиль, праці, героїзму великих колективів. Ваша провина, любий, не лише в недисциплінованості, але й у протиставленні себе колективові. Саме це друге особливо обтяжило її…
Ми говорили сьогодні і про Строгова. Думки розділилися, але особисто я вважаю, що в тих обставинах Микола Петрович також не зовсім мав слушність. Він — найдосвідченіший космонавт — проявив надмірну обережність. Ймовірно, йому слід було дозволити атмосферну розвідку раніше. Тоді вона пішла б більш систематично… Проте ми всі погодилися, що подальшими діями Строгов повністю спокутував свій гріх. А вашу провину, шановний академіку, вам належить спокутувати п’ятьма роками вимушеного перебування на Землі. Ми знаємо про ваші плани, розуміємо, що ці п’ять років будуть для вас нелегкими, але вчинити інакше ми не могли…
Вже стемніло, коли Лар вийшов з будівлі Ради астронавтики. Коро чекав біля під’їзду.
— Ну що?
— П’ять років… не літатиму.
— Вони не повинні так… — гаряче почав Коро. — Ми всі заявимо протест…
— Ні, — труснув головою Лар, — ніякого протесту! Адже в головному-бо вони мають рацію… Але ми ще літатимемо разом…
— Поглянь, це вона, — Коро вказав у щораз темніше небо.
За далекими вежами висотних будівель на тлі згасаючої оранжевої заграви яскраво блищала зірка.
— Через п’ять років полетимо разом, — твердо сказав Лар. — Ось побачиш…
Переклад В. Геника
Перекладено за виданням: ШАЛИМОВ А. И. Цена бессмертия: Научно-фантастические повести. — Ленинград: Детская литература, 1970. — 240 с. — (Библиотека приключений и научной фантастики).