Выбрать главу

Люди забилися в намети, судомно кашляли в непроглядній тонкій пилюці. Порох сліпив очі, дер і пік горло. Не можна було розпалити багаття, примуси не горіли. Буран розгулявся незабаром після відльоту літака і, здавалося, посилювався з години на годину. Про долю літака в таборі не знали. Буря перервала радіозв’язок.

Тумов, лежачи на ліжку в спальному мішку, сердито умовляв Озерова і Батсура, які розташувалися просто на повстинах на підлозі.

— Куди ви поїдете, непутящі голови! Тепер такі бурани траплятимуться все частіше. Надходить осінь. Жити вам набридло?

— Ще один скорпіон, — відзначив, замість відповіді, Батсур і стукнув молотком по брезентовій підлозі намету. — Навіть їм стало незмога. Так і лізуть у намет один за одним.

— Відмовить мотор, — продовжував Тумов, — що робитимете самі в пустелі за сотні кілометрів від житла і колодязів? — Він судомно закашлявся.

— Не витрачай красномовства, Ігорю, — тихо сказав Озеров. — Питання вирішене: припиниться буран, і ми їдемо. Може, нам у руки дається неповторний випадок. Коли ще експедиція проникне в ці місця? Ми зобов’язані з’ясувати все, що в наших силах.

— Гонитва за примарою! — крикнув Тумов. — Я ладен зрозуміти вас, якби ви продовжували роботу в околицях Адж-Богдо. Але забиратися углиб недослідженої пустелі, віддалятися на сотні кілометрів від плато, яке ви самі вважаєте головним об’єктом досліджень, — це гірше, ніж безумство.

— Іноді буває корисно відійти від об’єкту досліджень на деяку відстань, — відзначив Озеров. — Зблизька за деталями не завжди видно головне.

— Ви їдете не за цим, — перебив Тумов. — Вас захопило марення вмираючого божевільного. Жоден дослідник, що поважає себе, не став би витрачати час і сили на таку нісенітницю.

— Можливо, ми кепські дослідники, — спокійно погодився Озеров. — Ми не змогли так легко і просто вирішити всі питання, як вирішив їх ти. Дай же нам самим розібратися у своїх помилках. Повернувшись, ми, можливо, привітаємо тебе з підтвердженням твоєї гіпотези.

— Або привеземо нову, — в тон Озерову додав Батсур.

— Але чому ви хочете шукати докази ваших так званих «енергетичних вивержень» за сотні кілометрів від вулканів?

— А хто тобі сказав, що ми їдемо шукати докази «енергетичних вивержень»?

Тумов підскочив на ліжку.

— Як, нова гіпотеза?

— Можливо.

— Ще один клопіт!.. У чому вона полягає?

— Тобі не терпиться припечатати наші нові уявлення словом «фантазія», — м’яко сказав Озеров. — Не вийде, друже. І скажу по секрету, ці нові уявлення мені самому ще здаються майже фантазією. Потерпи… до нашого повернення.

— Звісно фантазія! — уперто крикнув Тумов. — Все фантазія! Суцільна фантазія!

— Зелена! — додав Батсур.

Все троє розреготалися і почали кашляти.

— Твої наміри нам зрозумілі, — сказав Озеров. — Спасибі за турботу, але ми все-таки їдемо. Еге ж, Батсуре?

— Звісно! Навіщо чекати, поки роги цапа доростуть до неба, а хвіст верблюда до землі? Ось, здається, й буран починає стихати. Це хороша ознака.

* * *

Вони виїхали вранці наступного дня. Тумов віддав їм найкращий всюдихід. У просторий критий кузов помістили бочки з бензином, продукти, спальні мішки, прилади. Озеров улаштувався в кабіні поряд з шофером — суворим немолодим монголом. Батсур, Жора і Жамбал мали їхати в кузові.

— Шлях у тисячу кілометрів завжди починається з одного кроку, — сказав Батсур і ступив у важко навантажений кузов усюдихода.

Мірно запрацював потужний мотор; всюдихід плавно рушив з місця.

Весь табір зібрався провести мандрівників. Зелена машина піднялася на один косогір, перевалила його, відтак з’явилася на другому, більш далекому. На мить всюдихід затримався на гребені. Востаннє промайнули руки у вікні кабіни і в дверях кузова — і всюдихід зник з очей, немов розчинився в пустелі.

Тумов з важким серцем повернувся в табір. Похмурі передчуття гнітили його.

Наступного ранку караван машин, коней і верблюдів покинув стоянку біля гарячого джерела і довгою вервечкою потягнувся на північний захід, до обжитих місць.

* * *

Табір стояв біля червонуватих скель Атас-Ула другий тиждень. Всупереч прогнозам Тумова, погода трималася стерпна. Вдень доймала спека, вночі — холод, але пилові бурі не повторювалися.