— А випромінювання? — закричав Тумов. — Ви побували в полі дії конденсаторів?..
— Зараз вони майже розряджені. Викид енергії стався всього кілька місяців тому. Випромінювання поки знаходиться в межах, допустимих для людського організму. Втім, коли б не Батсур, зі мною могло бути зле. Я йшов без приладу і трохи зловжив перебуванням у підземеллях. Батсур вчасно витягнув мене звідти… А зараз тримайся, Ігорю! Наші прилади зафіксували нейтронний потік, що йде з надр Землі уздовж каналу. Інтенсивність потоку різко збільшується з глибиною.
Нейтронний потік, що надходить з вогнища вулкана! Чи може бути кращий доказ ядерних реакцій у земних надрах? І це не здогадки. Це покази приладів… Через місяць чи два перебування поблизу каналу і конденсаторів стане небезпечним, а через півроку неможливим. А через чотири з половиною роки жерло Грімкої ущелини знову вистрілить у Космос свій страхітливий заряд енергії. На той час ми опережемо її мережею обсерваторій і спостережних станцій, визначимо силу й характер енергетичного викиду. Коли випромінювання припиниться, ми знову спустимося в глибини Грімкої ущелини і спробуємо перемкнути її енергію для земних цілей. Подумайте, друзі мої, які невичерпні запаси енергії таяться в надрах Землі. Які безмежні можливості відкриваються для енергетиків майбутнього! Адже магматичне вогнище лавового плато Адж-Богдо — це нікчемна крихта того, що вміщено в надрах нашої планети…
Тумов раптом розреготався.
Всі здивовано поглянули на нього. Ірина з обуренням знизала плечима.
А Тумов реготав усе голосніше. Його масивна постать стрясалася від сміху і він тер очі величезними кулаками.
— Що з вами, Ігорю Миколайовичу? — тривожно запитала Люда.
— Даруйте мені… Я пригадав… Що за віслюк!.. Подумай, Аркадію… Наш спільний друг — містер Пігастер, повернувшись додому, негайно опублікував під своїм ім’ям мої міркування про концентрацію сонячної енергії базальтовим плато. Не здогадався, у кого треба було красти… Ну, так йому, шельмі, й треба.
— Як, — здивувався Озеров, — опублікував і без будь-яких посилань на тебе?
— Без будь-яких. Недарма він дивувався, як це ми розповідаємо про свої ідеї, перш ніж зареєстрували їх у бюро авторських прав. Знаючи російську мову, він розумів усі наші розмови і в деталях ознайомився з моєю ідеєю.
— І так твердо став на твою точку зору, що вирішив популяризувати її від свого імені.
— Так йому й треба! Він тепер вирве останні залишки волосся, коли дізнається про ваші відкриття. Поступаюся йому пріоритетом з «конденсатором сонячної енергії». А добре, що я нічого не встиг надрукувати. Виявляється, забарність іноді корисна… Значить, енергетична станція у вулкані!.. — продовжував Тумов після короткої мовчанки. — Вражаюче! Важко переоцінити таке відкриття… Важко… А як, по-твоєму, Аркадію, навіщо знадобилося невідомим прибульцям з Космосу створювати на Землі енергетичну станцію? Як вони використовували цю енергію?
— Цього ми не знаємо, — сказав Озеров. — Призначення установки поки залишається загадковим. Ми мусимо його з’ясувати. Можливо, це своєрідний маяк у Космосі. Можливо, енергетичний розряд створює канал спрямованого випромінювання, по якому з нашої планети передається запис про умови, що панують на поверхні Землі чи в її надрах. Через деякий час цей запис приймають і розшифровують розумні істоти іншої сонячної системи. Можливо, це пристосування служить чи служило для якихось таких цілей, про які ми просто не маємо поняття. Майбутнє покаже…
— Якщо я правильно зрозуміла, — сказала Ірина, — ви з Батсуром зробили декілька крупних відкриттів. Я навіть не знаю, що важливіше: знахідка енергетичної установки, чи доказ ядерних реакцій у глибинах Землі, чи, нарешті, наявність розумних істот за межами нашої планети.
— Наразі зроблено лише перший крок на нескінченно довгому й важкому шляху, — відповів Озеров. — Найскладніше — попереду. А перший крок був зроблений усіма нами — всією експедицією, коли ми їздили навколо Адж-Богдо й лазили по базальтових урвищах. Ми з Батсуром лише підбили підсумки першого етапу. Тепер починається другий етап. Ти готовий до нього, Ігорю?
— Буду готовий через кілька годин, — похмуро сказав Тумов. — Лише з’їжджу додому й спалю свою незакінчену дисертацію.
Переклад В. Геника
Перекладено за виданням: ШАЛИМОВ А. И. Тайна Гремящей расщелины: Научно-фантастические рассказы и повести. — Ленинград: Детгиз, 1962. — 288 с. — (Библиотека приключений и научной фантастики).