— Спробую все-таки. Можливо, розгледжу сам маяк.
— Голка в горі металевого брухту… Ти не уявляєш, як усе це виглядає зблизька.
— Дещо уявляю за твоїми голограмами.
— Давай краще полечу я. Мені буде простіше, і, до речі, перевірю свої вчорашні враження. Одна штука мені вчора видалася дивною. Я не розповідав тобі.
— Що саме?
— Якась незрозуміла радіолуна. А зараз починаю думати, що це могла бути й не радіолуна.
— Поряд Сатурн із його випромінюваннями.
Стів похитав головою:
— Ні, це не Сатурн… Якщо тільки мені не здалося, це щось зовсім інше.
— Як воно проявлялося?
— Розумієш, так дивно, що мені навіть не захотілося тобі розповідати, особливо після тієї полеміки в нашим шановним Мудраком.
— І все-таки?
— Я чув свої власні слова, які адресував тобі, але їх мовби вимовляв інший голос.
— Інший?
— Так… Не мій голос. Але я це погано розрізняв. Луна накладалася на твої слова, Рею. Мене насамперед цікавило, що говориш ти. Я спочатку навіть не надав значення цій луні. Тим більше що ми тоді розмовляли про мою знахідку. Обидва були збуджені. Вже по дорозі назад я задумався про цей голос.
— Значить, інтервал між сигналами й відображенням був досить значним?
— Декілька секунд. Але, розумієш, це не було простим відображенням. Слова залишалися моїми, але… їх вимовляв інший голос. Начебто жіночий голос, Рею.
— Він був схожий на голос однієї з твоїх знайомих, Стіве? — запитав нараз ЕН.
Стів невдоволено глянув на кібера.
— До чого тут мої знайомі? Вони залишилися на Землі або, в крайньому випадку, на Марсі.
— Ні, це важливо, Стіве, — і кібер багатозначно підняв палець.
— Запевняю вас обох, це зовсім не було галюцинацією.
— Значить, луна має бути записана на плівці наших переговорів. Нічого не варто перевірити.
Рей зробив рух, щоб устати.
— Не турбуйся, Рею, — сказав ЕН. — Я вже перевіряв. Плівку вашої розмови я прослуховував уночі, коли аналізував голограми. На плівці лише ваші голоси — твій і Стіва. І нічого більше. Надійність сто відсотків.
— Трясця! — вирвалося у Стіва.
— Емоційна нестриманість… — почав ЕН, знову піднімаючи палець.
Рей багатозначно глянув на кібера, той кашлянув і замовк.
— Ну, продовжуй, — похмуро запропонував Стів.
— У нас немає часу на дискусії, — швидко сказав Рей. — Планетоліт не може довго залишатися поблизу кільця. Погляньте на інтенсивність випромінювання! Ми витрачаємо зараз надто багато енергії на захист. Я згоден. Лети ти, Стіве, — залишиш там другий радіомаяк, відтак відразу полечу я.
— Летіть обоє, — запропонував ЕН. — Я залишуся на планетольоті. За інструкцією це допустимо, коли планетоліт знаходиться у фіксованому положенні.
— Ні, — рішуче відрізав Стів. — Спочатку я полечу сам, а потім подивимося.
— Будь ласка, — спокійно сказав ЕН і неквапливо покинув кабіну управління.
Приблизно через півгодини після старту пошукової ракети короткі повідомлення Стіва почали чергуватися з репліками, що свідчили про його зростаюче роздратування.
— Висота триста метрів, ще один схожий фрагмент… Трясця… Не він… Змінюю курс… Незрозуміло… Висота двісті… Навіть я не можу знайти його… Висота триста… Змінюю курс… Ні… Знову не те… А, щоб ти анігілював…
— Спробуй рухатися паралельними курсами, — порадив Рей.
— А я що роблю? — відгукнувся Стів, сердито глянувши з центрального екрану. — Просто не розумію, куди він міг запропасти.
— Як із випромінюванням, Стіве?
— На межі.
— Тоді повертайся. Придумаємо щось інше.
— Ще кілька курсів, Рею. Не міг же він випаруватися!
— Гаразд. Але не більше п’яти хвилин. Може, ми неточно визначили район?
— Район визначений точно, — заперечив ЕН, що повернувся в кабіну управління відразу ж після старту пошукової ракети. — Стів уже кілька разів пролітав над тим місцем, де має знаходитися маяк.
— Чому ж він не бачить?
— Фрагмент міг змінити положення. Стів бачить його з іншого боку і не може впізнати.
— Стіве, ти чув думку Ена?
— Чув, хай йому біс, але мені від цього не легше. Я не можу пірнути всередину кільця. Проміжки тут надто малі навіть для розвідувальної ракети.
— Повертайся, Стіве.
— Зараз… Ще два курси — і повертаюся.
— Стіве, чи чути вчорашню луну? — поцікавився кібер.
— Спочатку мені здалося, що так, але зараз я її не чую.