— Ну, а що з голосами, Стіве?
— З голосами? — Він почав терти долонею чоло. — Ну звісно. Голоси… Знаєш, Рею, я гадаю, що і вчора вони були. Розумієш, не луна, а ці голоси…
— Але на плівці нічого не виявилося.
— Так-так, звичайно… І це найзабавніше у всій абракадабрі.
Стів знову замовк, відкинувся в кріслі, стиснув долонями скроні й заплющив очі.
ЕН тихо встав. Зробивши Рею застережний знак, він безшумно вийшов із салону.
Стів продовжував сидіти нерухомо, не розплющуючи очей. Пауза затягувалася, і Рей визнав за необхідне перервати її.
— Про що ж говорили голоси?
Стів не відповів.
— Що з тобою, Стіве? Чому мовчиш?
Тиша… Рей обережно доторкнувся до плеча товариша. Руки Стіва безсило впали уздовж тулуба, і голова відкинулася назад. Він або спав, або знаходився в глибокій непритомності.
Коли, через декілька хвилин, ЕН повернувся в салон, він застав Стіва лежачим на дивані. Рей, присівши поряд, задумливо перебирав прозорі упаковки ліків.
— Я дав йому препарат «УН-чотири», — сказав Рей у відповідь на питальний погляд ЕНа. — Він знепритомнів, але зараз уже приходить до тями.
Кібер кивнув розуміюче. Відтак запитав:
— Перенесемо до кабіни?
Стів ворухнувся. Не розплющуючи очей, пробурмотів:
— Не треба… Мені краще. Зараз сам встану.
— Ні, — заперечив Рей. — Лежи і відпочивай.
ЕН поманив Рея пальцем і, не відриваючи незмигного погляду від його очей, сказав зовсім тихо:
— На плівці немає нічого, крім запису вашої розмови.
— А що було зі зв’язком?
— Нічого. Апаратура у повному порядку. Але вимкнена… Розумієш? Він сам усе вимкнув, — ЕН кивнув у бік Стіва.
Зелений медальйон на грудях кібера світився яскравіше, ніж зазвичай.
Розмова зі Стівом не розвіяла сумнівів Рея. Звісно, все це було дуже схоже на галюцинацію. Стів запевняв, наприклад, що відповідав на голоси. Його «відповідей» плівка також не зафіксувала. І проте щось насторожувало… Стів дуже досвідчений космічний пілот. Вони літають разом уже давно. Ніколи нічого подібного з ним не траплялося. Втім, і в четвертому сторіччі космічної ери космос продовжує задавати людям загадки і залишається Великим Невідомим… Чимало знаменитих асів змушені були назавжди відмовитися від космічних польотів. Діагнози медиків у таких випадках звучали по-різному, але сенс залишався один і той самий: боязнь Невідомого… Вона виникала несподівано, в найрізноманітніших ситуаціях, і, ймовірно, саме вона була справжньою причиною багатьох загадкових катастроф у космосі. Тому медики були безжальні: при перших же ознаках цього дивного захворювання космонавтів дискваліфікували назавжди. Схоже, що і Стіву тепер не уникнути дискваліфікації.
Яка, по суті, несправедливість! Спіткнутися на порозі такого відкриття. Винен, звісно, він — Рей. Не слід було посилати Стіва самого в цей останній політ. Його збудження і сутички з ЕНом свідчили самі за себе. Летіти мав він — Рей…
І він полетить, мусить полетіти, незважаючи на те, що Електронний Наставник заперечує проти ще одного зближення із загадковим уламком. Але голограми недостатньо. Рей має побачити все зблизька сам, навіч. Крім того, треба забрати назад зонди радіомаяків з мінеральними пробами. А може, вдасться навіть здійснити й висадку… ЕН стверджував, що вона дуже небезпечна, і Стів підтвердив це. Однак люди Землі змогли проникнути так далеко в космос саме тому, що рефлекс пошуку у них був сильніший від інстинкту самозбереження.
Є, щоправда, параграф Космічного статуту: «У разі серйозного захворювання одного з космонавтів планетоліт із екіпажем з двох чоловік має негайно прямувати на найближчу стаціонарну базу». Найближча стаціонарна зараз на Ганімеді. Зробили вони чимало, навіть якщо виключити останнє відкриття. Але саме це останнє — найбільш вражаюче. Як же зупинитися тепер на півдорозі… Ніколи ще за три з половиною сторіччя космічної ери перед людьми Землі не виникав так зримо доказ, що вони не самотні в безмежному Всесвіті. Якщо, звісно, сама форма уламка є таким доказом. Речовий склад може виявитися другим доказом. Але для цього треба дістати назад зонди або висадитися на фрагмент.
А як бути з тим параграфом? Стів, щоправда, стверджує, що він цілком здоровий, що страх, пережитий у польоті, і непритомність — дурні випадковості. Крім того, їх усе-таки троє: ЕН — повноправний учасник експедиції. Діючий Космічний статут затверджувався понад десять років тому. Тоді ще не існувало кібернетичних інтелектів, подібних до ЕНа. Кіберів попередніх поколінь статут не брав до уваги. Але ЕН не звичайний кібер. То як тепер із цим параграфом? Свідоме порушення Космічного статуту також загрожує дискваліфікацією. Як він має вчинити?