Думки поверталися немов по колу, проганяючи сон. А відпочинок був необхідний, Рей відчував це. Вислизнувши зі свого спального «кокона», він пройшов у душову. Пробіг поглядом програми, вибрав блакитну, якою ніколи не користувався. Під кнопкою цієї програми був напис: «При крайньому збудженні. Гранично заспокоює». Проте й після заспокійливих водно-повітряних процедур цієї програми заснути вдалося не відразу.
Вони вилетіли удвох з ЕНом, залишивши Стіва самого на планетольоті, що завис у ста кілометрах над блакитним овоїдом. До самого старту розвідувальної ракети ЕН продовжував наполегливо відраджувати Рея від польоту. Лише зайнявши крісло другого пілота в тісній кабіні ракети, він нарешті замовк і, вклавши пальці лівої руки у спеціальні гнізда на панелі управління, мовби відокремився від Рея, хоча тепер вони сиділи зовсім поряд. Ліктем правої руки, що лежала на бильці крісла, Рей відчував крізь тканину еластичного комбінезона гнучкий і рухомий ліктьовий суглоб кібера. Погляд Ена був спрямований уперед, в ілюмінатор прямого огляду. Покази приладів на панелі управління не цікавили його. Під’єднавшись до електронного мозку ракети, він сам став частиною складної електронно-обчислювальної апаратури маленького космічного корабля.
Падіння ракети до поверхні третього кільця було недовгим. Золотисте, медово-перламутрове забарвлення кільця потемніло, і майже негайно проступили всі відтінки видимої частини спектру. Кольори, підкреслені тінями й чорнотою проміжків, стали контрастними й різкими. Блакитнувата пляма овоїда загубилася у фантастичній строкатості барв.
Лише тепер Рей по-справжньому оцінив вражаюче мистецтво Стіва, що зумів відшукати в цьому різноколірному хаосі єдино потрібну крупинку з замовклим радіомаяком. Чи зможуть вони повторити карколомне рішення? Рей із сумнівом поглянув на свого супутника.
Електронний Наставник сидів абсолютно нерухомо. Здавалося, він услухається в дзюркотливі наспіви електронної апаратури корабля. Рей бачив лише античний профіль, обрамлений золотистою борідкою, і зелене вічко медальйона, який світився спокійно й рівно.
— Ви відхилилися убік, — почувся із одного з екранів голос Стіва. — Ваша поправка…
— Все гаразд, Стіве, — спокійно сказав ЕН, — уже підрахована. Через кілька хвилин ми вийдемо до того фрагмента. Орієнтуємося за твоїми голограмами. Тримаю їх у пам’яті і зіставляю з реальною картиною. Не всі голограми хороші, але користуватися ними для загального орієнтування можна.
Обличчя Стіва на екрані скривила чи то усмішка, чи то гримаса, але він змовчав.
— Передати тобі управління? — запитав Рей, кинувши швидкий погляд на Електронного Наставника.
— Вже прийняв — через автопілота, — спокійно відповів ЕН, не повернувши голови.
«Феноменальна конструкція», — промайнула думка в мозку Рея. — А втім, чому «конструкція»? Асоціативне логічне мислення, неосяжна пам’ять, практично миттєві гальмівні реакції… Значить — і уява, і сила, здатна її приборкати. Що, власне, нас розрізняє? Він навіть досконаліший від мене. Йому не потрібне повітря для дихання і спеціальна їжа. Достатньо невеликої підзарядки, в крайньому випадку просто від сонця, через сонячні акумулятори. Якщо ми здійснимо висадку, він може без скафандра вийти в космос, навіть минувши шлюзові камери, і залишатися там необмежено довгий час. Люди самі створили цей штучний інтелект, можливо досконаліший, аніж їх власний. Якщо він ще й не досконаліший від нас, то рано чи пізно зможе досягти досконалості, і тоді… Чи не вони прийдуть нам на зміну у створеній нами-таки «технологічній цивілізації?»
— Ми над цим фрагментом, Рею, — почувся спокійний голос Електронного Наставника. — Ти як і раніше хочеш здійснити висадку?
Рей окинув поглядом екрани. На одному застигло напружене обличчя Стіва. На решті поволі зміщувався різноколірний хаос кам’яних брил, з яких складалося третє кільце. Вони були всілякої форми і розмірів: одні округло згладжені, інші вугласті, із зазубреними краями, посічені глибокими зяючими тріщинами. Розміри нескінченно варіювалися — від величезних скельних уламків, поперечником у багато десятків метрів, до невеликих каменів, які можна було взяти в руку. Все це різноколірне кришиво поволі рухалося за якимись своїми законами.